Вілла художника як корабель

На Святоюській площі, крім собору святого Юра, що панує тут над простором, зовсім не губиться значно скромніша споруда – вілла Яна Стики. Її фасади з червоної цегли, високий черепичний дах, а головне надвелике гострокутне вікно, приваблюють. В ній явно є якась загадка. Навіщо таке вікно? І чому акцент архітектор зробив саме на ньому? Все пояснює те для кого вона будувалася. А був то художник Ян Стика. Над одним з входів недарма бачимо щит з трьома щитами в ньому, це знак малярського цеху древнього Львова.

Рацлавицька панорама

Художник прославився перш за все своїми грандіозними панорамами. Одна з них “Рацлавицька” півстоліття прикрашала Львів. Для неї збудовано було круглий павільйон в Стрийському парку. Це полотно довжиною 120 м. на 15 у висоту. Вона малювалася ним і ще кількома художниками-помічниками 9 місяців. І була приурочена до переможної битви на чолі з Тадеушом Костюшком над російськими військами. Тепер вона у Вроцлаві, куди після Другої Світової війни поляки вивезли все що могли зі Львова, навіть перемістили цілі інституції, як Оссолінеум, в свій час найбільшу польську бібліотеку в Світі, та університет імені короля Яна Казимира.

Голгофа, найбільша в Світі біблійна панорама

А ще він створив найбільше в Світі полотно на біблійну тематику. Цікаво, що Ісус зображений не на хресті, а за очікуючим розп’яття. Вдалині видніється Єрусалим. Ян Стика довго готувався до її створення. Він з’їздив в Палестину, би побачити особисто місце. А потім поїде в Рим за благословенням папи римського. Той благословить не тільки його, а й його палітру. Панораму цілком можна розділити на цілий ряд повноцінних картин. А в образі апостола Павла Ян зобразить себе. Це було цілком в дусі раннього флорентійського Відродження.

Її розміри 59 на 14 метрів. Та це не завило панорамі бути справжньою мандрівницею. Зі Львова її привезли до Варшави. Потім повозили Європою і нарешті виставили на Всесвітній виставці у Сент Луїсі, США. Це були тріумфальні мандри. У Варшаві для неї прем’єра Ігнатій Падаревський за власний кошт спорудив павільйон. Зрештою він і підказав Стиці ідею її написання.

З Америки вона мала повернутися на батьківщину. Та виявилося, що за неї не сплатять мито. І її конфісковують. А далі її сліди гублять майже на півстоліття. Її випадково найшли в підвалах оперного театру в Чикаго. Як таке велике полотно лишалося так довго непомітним? Виявляється воно було намотане на телеграфний стовп. Після реставрації вона так і залишилася в США. Бізнесмен який її придбав подбав про реставрацію та експонування. Тепер її можна побачити у Лос Анжелісі. До речі, над її відновленням працював син Яна Стики – Адам.

Вілла

Повернімося до львівського будинку великого художника. Він мріяв про власну віллу з великою і світлою майстернею. Купляє землю у графа Станіслава Бадені. А архітектором обирає прославленого Юліана Захарієвича, який прославився побудовою неподалік Політехніки та цілого ряду віл. А будує фірма Івана Левинського, яка згодом збудує навіть львівський оперний театр. Тож не дивно, що художник отримав неймовірний будинок. Та прожив він в ній десь лише три роки. Потім перебрався до Парижа, а звідти на острів Капрі, де вирішив осісти на все життя. Цікаво, що його перепоховають біля сина в Лос-Анджелесі. Поруч де тепер є і його згадана нами панорама “Голгофа”.

Гніздо українського мистецтва

Свою львівську віллу, Ян, через сім років проживання в Європі таки продав. Видно важко йому було з нею розлучатися. Купив її митрополит Андрей Шептицький. Він мешкав неподалік на території святоюрського храмового комплексу у митрополичому палаці. В той час Шептицький творить Церковний музей, що насправді швидко перетворився на музей українського мистецтва. Така інституція була особливо вагомою і потрібною в часи української бездержавности. Нагадаємо, що Галичина та Закарпаття та Буковина були в Австрійській імперії, а решта українських земель – в російській. Вілла була потрібна для тієї інституції.

Та митрополит не лише дбав про збереження спадщини, а й думав про майбутнє, зокрема й мистецьке. І як меценат підтримав не одного здібного українці. То ж він запросить жити у віллу українського художника Олексу Новаківського. Художник добре віддячив Андрею. Присвятив його два десятки картин. Новаківський не просто тут жив і творив. Він організував цілу Мистецьку школу. Вона проіснувала тут 10 років. Загалом її навчання пройшло 90 учнів. Тобто, була створена ціла плеяда український митців. Народ, що втратив свою високу культуру, відроджувався швидкими темпами. Крім Новаківського тут мешкали й інші українські художники, зокрема Осип Курилас та Модест Сосенко. Останній був улюбленцем митрополита, і кажуть помирав в нього на руках. Неймовірна честь.

По смерти Новаківського, ту продовжували жити чи творити художники. Зокрема, тут творився макет пам’ятника Франкові, що постав неподалік, в парку ім. Франка. А згодом відкрили музей Олекси. Поштовх дало святкування його сторіччя на рівні ЮНЕСКО.