Сихів

Сихів. Легендарний спальний район. Початок

Його можна назвати “пізньорадянським”, “одноманітним”, “густонаселеним”… Ніхто цього не заперечує. І мало хто знає чим цей район може здивувати!

Львівська Санта-Барбара

Є у Львові місцина, відома як Санта Барбара. Так, у нас є своя Санта-Барабара! Хоч назва і не офіційна, але її часто можна побачити на громадському транспорті. Це, дуже дивує гостей міста, що Львів має пряме автобусне сполучення з Каліфорнією. Мабуть, наші маршрутки вміють долати і Атлантику.

Історія назви відводить в часи останніх днів СРСР. Тоді почали показувати американський серіал “Санта Барбара”. Той починався заставкою з арками, що нагадувала арки новозбудованого на Сихові великого магазину, що деякий час був центром мікрорайону.

Отже Сихів, що це?  Найбільший спальний район Львова збудований в 1980-х роках. Тут мешкає понад 200 тисяч людей. Це приблизно стільки ж, як в Івано-Франківську, Тернополі чи Луцьку.

Здається, що нічого цікавого пізньорадянський район не може мати для туриста, ну, крім згаданої Санта Барбари. Але чи це так? Звісно ж, нема нічого близького до перлин, що є в історичному центрі Львова, та все ж, є місця, які вміють дивувати і в однотипному пострадянському районі. І їх не так вже легко буде віднайти. Розповімо про деякі найбільш варті уваги.

Дерев’яний храм і не тільки

Почнімо з найдавнішої споруди Сихова. Це дерев’яна церква Пресвятої Трійці 1654 року. Дуже радимо вам потрапити до її середини, де на вас чекають вартісні розписи з XVII ст. Але, зазвичай храм закритий, і потрібно прийти перед богослужінням, які тут не такі часті як у великих церквах міста.

Поруч з храмом є

  • цвинтар з могилою беатифікованого святого греко-католицької церкви отця Іщика,
  • вокзальчик часів австрійського періоду, збудованого перед Першою Світовою війною
  • колишній модерний костел, тепер церква, будівництво якого завершено в розпал війни у 1942 році.

Космонавт і Чорнобилець

При в’їзді в район з вулиці Зеленої вас зустрічав велетенський радянський мурал, на всю висоту дев’ятиповерхового будинку. Раніше то був космонавт з серпом і молотом. Але тепер його модифікували, і вийшло надкумедно. Таке враження, що космонавт вбиває голуба молотом.

Неподалік, на невеликій площі стоїть один з найкращих сучасних пам’ятників Львова присвячений чорнобильцям. Когось може здивувати місце встановлення його на вулиці Морозній посеред «коробок», але причина цілком логічна. Справа в тому, що Сихів якраз будували, коли сталась катастрофа. Тому частину людей селили сюди, у тоді ще новобудови.

Пам’ятник героям і жертвам Чорнобиля на вул. Морозній
Пам’ятник героям і жертвам Чорнобиля на вул. Морозній

Дитячі супермайданчики Сихова

Дитячий майданчик на Зубрівській 25а-27
Дитячий майданчик на Зубрівській 25а-27

Майже в центрі Сихова, в дворах біля колишнього кінотеатру імені Довженка, є цілий скарб перлин.

Бойлерна на Зубрівській, 30. Мурали
Мурали: бойлерна на Зубрівській, 30
Окремі деталі мурала з бойлерної
  • Це грандіозний, хоч вже майже затертий дощами мурал з дівчиною, яка грає на скрипці.
  • Інший мурал повністтю покриває бойлерну з усіх сторін.
  • А ще тут є надзвичайний майданчик з триголовим драконом та морськими тваринами: коником, рибою, що покриті мозаїками. Вона вистояла півстоліття, хоч по ній звикло лязити не одне покоління дітвори.
  • А ще є бетонний атлас світу та купа букв, серед яких навіть слово «Мир».
Дитячий майданчик, що у дворі між будинками вул. Сихівської 24-30
Дитячий майданчик між будинками вул. Сихівської 24-30

Трьохсотлітній дуб

Біля колишнього лісу, а тепер парку імені папи Івана Павла ІІ, знайшли 350-літній дуб, біля якого міг спати Хмельницький. Жарт, але дійсно, по всій Україні позначають дуби, де спав батько-Хмель в час своїх військових походів.

Най-най-най-церква Сихова

На перехресті головних вулиць району є сучасний храм Різдва Пресвятої Богородиці. Центр найбільшої української греко-католицької парафії світу. В ньому спочивають мощі святого єпископа Лакоти, замученого совєтами в Сибіру за відмову переходити в російське православ’я. Церкву будували за принципом спромоги використаyня непрофесійної робочої сили волонтерів. Ідея українського архітектора з Канади Радослава Жука.

Біля храму зустрічав тисячі вірян і гостей святий папа Іван Павло ІІ. Про цю подію нагадує пам’ятник йому та його дуб.

Варто заглянути всередину задля споглядання неовізантійських фресок та мозаїк. Храм став справжньою домінантою та окрасою району, і її духовним центром й одним з архітектурних символів.

Далі буде…

Схожі записи

  • Львівський Моцарт та його таємне львівське кохання

    Так, Львів мав свого Моцарта. Мова про сина прославленого Амадея Вольфганга. Матір пробує витворити з нього генія, схожого на чоловіка. Навіть додала до його імені ім’я чоловіка Вольфганг-Амадей. На його опублікованих творах він підписаний саме як “Вольфганг-Амадей Моцарт-син”. З трьохрічного віку його муштрують. Не дивлячись на брак грошей наймає йому найкращих столичних вчителів, серед яких вчитель Бетховена і сам Антоніо Сальєрі (вчив співу). В 11-ть років він опублікує власний твір. Дає концерти. Перший публічний виступ був самій віденській опері, коли йому було 14 років.

  • Соломія Крушельницька

    На рік, Соломія повернеться у львівські театри (1894), а далі тріумфально подорожує по сценах Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі…

    Співати з нею за честь  вважали найвідоміші оперні зірки того часу, як от Енріко Карузо, Тітт Руффо, Федір Шаляпін.

    Серед її численних нагород та відзнак є, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна XX століття”. Співати Вагнера вже було ознакою найвищої майстерності, а тут примадонна!

    А сам Джакомо Пуччіні дарує їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

  • Францівка, або де народжувалася львівська краса

    Тепер, це престижний район з чудовими віллами львівської знаті та професури кінця ХІХ початку ХХ століття. Мова йде про тепер престижний район забудови початку ХХ століття верхів вулиць Коновальця та Чупринки, вулиці Гіпсової та ще кількох прилеглих до них вуличок. Радимо відвідати цей район не лише через історію, якій присвячена ця стаття, а й задля того аби помилуватися численними віллами. Серед яких на вас чекає навіть міні замок. Нажаль, поки району бракує файних львівських кав’ярень. Та і музей там нажаль один однісінький. Хоча його історія вартує би там нарешті створили не один музей. Бо жило там ціле гроно виданих львів’ян, зокрема вчені зі світовим ім’ям як от Єжи Курилович, чи неймовірний шпигун, що створив гарем-резидентуру в Німеччині Єжи Сосновський.

  • Таємниці та розваги у Парку культури

    Парк, що львів’янам знаний як “парк культури”, насправді має найдовшу назву серед львівських парків – “Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького”. А ще нам буде цікаво розглянути його концепцію, яка мала якісно вирізняти його з поміж інших парків міста.

  • Атляс – легендарна львівська кав’ярня, що воскресла

    “Атляс”, кав’ярня на площі Ринок, 45. Але сучасна кав’ярня це реінкарнація тієї, що існувала тут з 1880-х і до Другої Світової війни. Є місця, які овіяні особливою привабливістю. Такою був старий “Атляс”. Його називали пупцем Львова. По-перше, була ця кав’ярня в самому центрі, на Ринку. А по-друге, її полюбили люди мистецтва, які її і прославили.

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.