·

Ісус з каплиці Боїмів

Каплиця Боїмів чи не найоригінальніша пам’ятка архітектури львівської давнини. Створена як поховальна каплиця на головному львівському міському цвинтарі біля Латинської катедри, головного католицького храму Львова і Галичини. А тепер він ще й головний католицький храм України. Цвинтар тут проіснував чотири століття, і був місцем упокоєння львівської аристократії.

Серед численних надгробків постало 6-ть каплиць. І лише дві з них дожили до нашого часу. Каплиця Кампіанів стала  частиною катедрального храму. А каплиця Боїмів  стоїть неподалік від нього. Збудована в 1611-1615 роках, вона особливо виділялася своїм багатим скульптурним декором. Який її і врятував коли цвинтар ліквідували. Зовні, особливо пишно прикрашена стіна від вулиці Катедральної. А на куполі сидів Ісус під Хрестом. Для нашого регіону це досить незвичне зображення Ісуса, який очікує своїх мук в Гециманському саду. Під куполом латиною написана фраза з біблійного Плачу Ієремії: Гляньте і побачите, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій. Фразу часто перекладають як: перехожий зупинись і подумай чи твої страждання такі як мої.

Автор скульптури не відомий. Хоча знаємо, що над декорування каплиці працювали скульптори Гануш Шольц та Йоган Пфістер, обидва місцеві німці, що перебралися до Львова з Вроцлава.

Довший час вважали, що то єдина скульптура сидячого Христа якщо не в Україні то точно у Львові. І дійсно такий сюжет в нас є рідкісним. Та виявилося, що лише  в нашому місті сидячих Ісусів виявилося декілька. Один з них на колишньому цвинтарі по вулиці Зеленій. Ще один є біля храму Пресвятого Серця Ісусового в Рясному.

Рясне
Вул. Зелена

Ісус добре проглядався з площі Ринок і викликав постійне зацікавлення. За чотириста років скульптура безумовно зазнала пошкоджень, і от тепер її частково від реставрували, і на короткий час виставили для огляду в музеї.

З неймовірним трепетом ми прийшли поглянути на неї зблизька. Почуття переповнювали нас. Адже той символ старого Львова який досі був на поважній висоті опинився серед нас.

Опис процесу розмалювання скульптури за весь період її існування

Замовник каплиці-усипальниці, був дуже колоритною особою. Кажуть, що починав він як пірат на Дунаї. Згодом став секретарем короля Речі Посполитої Стефана Баторія. А потім осів у Львові та заснував патриціанський рід, який проіснував три покоління і подарував місту райців, війтів, бургомістрів та монахів.

Один з його внуків став вченим дослідником Китаю. Створив перший атлас Китаю. Довів, що Корея є півостровом. Його “Флора Китаю” дасть назву монографіям про рослини : Флори. Описав китайське вчення про пульс. Переклав Конфуція на латину та Катехизм на китайську мову. Чи не перший намалює правдивого африканського бегемота, а то його до нього зображали якимось міфічним страховиськом. Загинув він в джунглях Південного Китаю намагався проникнути в Китай ще раз. Для того, навіть плив з піратами.

Його прах не упокоївся в родинній каплиці, та ми його вимушені згадати як найяскравішого представника славної  львівської родини Боїмів. Зрештою, коли наприкінці XVIII ст. ліквідували цвинтар, то всі поховані Боїми теж змушені були покинути свою усипальницю. Їх так і не відоме де перепоховані. А каплиця, їх дарунок наступним поколінням львів’ян і досі є окрасою міста. Сидячий Ісус, сподіваємось і надалі споглядатиме з неї на нас і нагадуватиме за свою жертву заради спасіння людства. І його споглядання робитиме нас трішки людянішими і гідними його жертви.

Хоч Боїмів новий час вигнав з їх усипальні. Проте, іронія долі, каплиця й надалі прислужилася померлим, бо в ХІХ та на початку ХХ століття вона використовувалася для похоронних обрядів.

При можливості огляньте внутрішнє убранство каплиці. Тепер вона є музеєм. Її оригінальний вівтар зі “Старозавітною паскою”, та “Молінням Христа о чаші”, це щось неймовірне. І саме в ній чи не вперше зображено у Львові в храмі чорта. Правда, не з рогами, а у вигляді тварини схожої на пса, що на Таємній вечері спокушає Іуду Іскаріота, сидячи під його стільцем. Через це зображення були складнощі з освяченням каплиці. Львівський єпископ Ян Анджей Порохницький ніби спочатку відмовився то робити через присутність того зображення.

Саме в інтер’єрі ви можете побачити всіх членів трьох поколінь Боїмів, що колись були тут поховані. Їх зображено на рельєфі довкола Пієти (Матері Божої, що тримає на колінах мертвого Христа). Щоб розмістити всіх членів родини довелося нові покоління робити чимраз меншими.

Схожі записи

  • Дивні пам’ятники центру Львова

    Далі пам’ятник взагалі з дивовижних форм. З дивною, не пропорційною головою. Придивляємось, і бачимо, що то така велика перука на ній. Отже, з головою ніби все добре. Але перука занадто велика. Кажуть, майстер навмисно зробив її саме такою би показати тиск батька на свого сина. Перед нами син великого Моцарта. Його весь час порівнювали з батьком, легендарним композитором. Тому, з цим тяжко було йому жити.

  • “Музей Ідей” та кав’ярня “Трапезна Ідей”

    У підземеллях колишнього католицького монастиря отців бернардинів працює галерея та затишна кав’ярня. Вже самі підземелля варто оглянути. Створені на початку XVII ст. вони дихають історією і могутністю. Адже монастир був справжньою фортецею з власними оборонними мурами та вежами.

  • Рудольф Вайгль, львів’янин, що врятував людство від висипного тифу

    Сьогодні мова буде про великого рятівника, і взагалі, про велику людину, він любив людство і ризикував собою заради нього. На полях Першої світової війни, він познайомився з ворогом, з яким боротиметься чи не все життя. І таки віднайде зброю, яка його подолає. Ворога настільки маленького, що постраждалі не бачили його, та страждали і часто гинули від його дій. Мова йде про висипний тиф. Особливо пошесть наступала у часи воєнних лихоліть, коли гігієна відступає.

  • Скільки років Львову, і хто його засновник?

    На питання чи знаєте ви коли засноване ваше місто, багато хто впевнено відповідає, що знає, і навіть називає якийсь рік. Але насправді, крім зовсім нових міст, ми зазвичай не знаємо жодної дати заснування. А те, що знаємо, то є перша згадка про поселення. Перша згадка, а не заснування! Чомусь розуміння в різності цих термінів затирається. Отож, ми не знаємо дати заснування Львова. Але знаємо коли Львів вперше згадується в письмових джерелах.

  • Львів мав свій сорочинський ярмарок

    Ярмарок мав свого могутнього покровителя, самого святого Юра, що мужньо вбивав дракона. Його скульптура, що стояла на аттику храму Святого Юра проглядалася з кожного закутка ярмарку і давала відчуття захисту та небесного заступництва. Але він спустився до простої людини, і став жаданий особливо дітками бо перетворився на смаколик медівник (пряник) названим юрашком. Його продавали в наметі славного цукерника (кондитера) Левицького. Його випікали для цих ярмарків львівські господині… “Газета Львівська” писала, що випікання печива сягло високого рівня. Мигдальні, цитринові, помаранчеві, кавові, ванільні, базельські, нюрнбергські, макаронні, гомеопатичні, перчені, цинамонові, алопатичні. Назви деяких з них нагадують аптеку. Кожен дорослий вважав за обов’язок купити своїм дітям того юрашка.

  • Личаківський цвинтар у Львові

    У XVIII ст. в Європі почали проводити масові перезахоронення. Справа в тому, що держави одна за одною почали забороняти й надалі ховати у межах міста. Бо це – загроза здоров’ю. Адже поруч з підвалами з їжею, були могили, чи заповненні покійниками підземелля храмів. Відтепер цвинтарі мають бути далеко за містом. Львів створив аж три заміські кладовища. Личаківський виявився найпрестижнішим, тому і дожив аж до наших днів і став музеєм.