університет Франка

Будівля університету й парламенту у Львові

Історія Головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка

Парламент (сейм) у Львові

А ви знаєте, що у Львові є парламент, щоправда колишній? Це був парламент королівства Галицького та Льодомерського (так була названа Волинь), з великим князівством Краківським та князівствами Освєнценським і Заторським. Це королівство насправді було провінцією Австрійської імперії, хоча і з такою гучною назвою, що взивала до славного минулого часів Галицько-волинського князівства.

Після поразки в Італії завданої П’ємонтом та Францією Австрійська імперія 1861 року перетворюється на конституційну монархію з провінційними парламентами. Через 20 років діяльності місцевого парламенту, він отримав гідну для себе споруду. Збудована у стилі віденського ренесансу, вона стала гідною окрасою міста. До її побудови парламент якийсь час поневірявся. Засідання проводили то в костелі єзуїтів (тепер Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла), то у театрі Скарбека (зараз театр імені Заньковецької).

Цікаво, що в цьому парламенті заборонялося виступати читаючи свої промови. Зачитувати можна було хіба законопроєкти чи листи.

Вестибюль прикрасили квартетом скульптур: Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Мешка І (хрестителя Польщі), Казимира ІІІ (завойовника Львова). Вони мали символізувати, що Галичина то провінція двох народів – українців та поляків. Насправді, українці весь час домагалися поділу провінції на східну – українську на чолі зі Львовом та західну – польську, на чолі з Краковом. Про третю за чисельністю національність Галичини, євреїв, вирішили не згадувати.

Скульптура

Фасад парламенту “дивиться” на найстаріший міський парк України.

На лицевій частині помпезної будівлі чимало скульптур. Перш за все, невеликі леви у повний ріст з щитами, вони по боках стоять на карнизах під бічними куполами.

Алегоричні статуї Правди, Віри, Любові і Справедливости – на фронтоні. Біля входу на постаментах скульптурні групи “Наука” і “Праця”. А на вершині – Галичина з Віслою та Дністром.

Наука- з глобусом і книгою.

Тепер це університет Франка

З 1923 року тут головний корпус найстарішого українського університету. Тоді він носив ім’я короля Яна Казимира, тепер – Івана Франка, який в ньому навчався. Правда, вчився Іван в іншій будівлі, по вулиці Грушевського. Парадокс в тому, що Франку так і не вдалося закінчити університет, який назвали на його честь, ані стати в ньому викладачем, про що він мріяв.

А з 1964 р. він, Франко, вже у вигляді пам’ятника, постав перед ним. На фасаді є крилатий латинський вислів, що є гаслом університету «Patriae decori civibus educandis» (Освічені громадяни – окраса Батьківщини).

А між ними – площа, де університет щовересня оголошує початок навчального року, влітку тут організовують культурні події. А у будні діти і підлтіки вправляються у катанні на роликах чи скейтах. Студенти ж – інколи роматнично проводять “навчальний час” на клумбах чи у тіні патрона вишу.

Вулиця з одним будинком

Цікаво, що вулиця перед університетом, Університетська, має лише одну адресу – Університетська, 1, під яким є описана нами будівля.

Ще у часи парламенту її покрили дерев’яною бруківкою, що мала на меті стишувати тупіт коней. Така бруківка була дуже дорогою і нею покрили лише кілька вуличок, зокрема і вул. Грушевського перед тодішнім університетом. Зараз покриттям проїзної частини є звичайний асфальт.

Казино

Нагадаймо, що парламент збудували на місці популярно розважального закладу – казино Йогана Гехта. Збудованого в перші роки австрійського правління – 1784-1785 роках. Його розташування було напродчуд вдале. В тодішніх казино не грали в азартні ігри, а проводили бали. Отож, в день львів’яни прогулювалися в парку, а вже ввечері танцювали в Гехта. Воно простояло цілих 90 років! І розібрали спеціально для звільнення місця під парламент. А по сусідству Гехт мав лазні, на сусідній вулиці, теперішній Січових Стрільців.

Казино
Лазні

Навколо

Навколо парку та парламенту виникли престижні вулички з цінною нерухомістю. Пропонуємо вам ними поблукати, насолоджуючись їх щедрою ліпниною. На вулиці зліва, Листопадового Чину вас вразить Будинок вчених (колишнє Шляхетське казіно) з найбільшими у Львові атлантами, Банк-готель (колишній Австроугорський банк), Палац імператорського намісника Агенора Голуховського, Управління Львівської залізниці, що займає цілий квартал. Нагорі, над парком знайдете кілька мальовничих вілл. Зрештою, всього і не перелічити в короткому огляді.

Ігор Осідач

Схожі записи

  • Боїми – львівські патриції, яких прославила смерть

    При знайомстві зі Львовом ніхто не оминає знаменитої каплиці Бомів, що вже чотири століття прикрашає місто. Це каплиця усипальниця львівського патриціанського роду. Хто ж такі Боїми, які створили най унікальнішу усипальницю Львова?

  • Мандрівка з вокзалу на Ринок пішки

    Якщо ви примандрували відкривати Львів залізницею, то у вас є два шляхи до середньовічного центру міста. Легкий, на трамваї, які гостинно вас відвезуть з під самісінького вокзалу на площу Ринок. Або значно важчий, але незрівнянно цікавіший – помандрувати пішки. Раджу саме останній варіант. Дорогою Вас чекає багато цікавих архітектурних перлин міста.

  • Творці неймовірної каплиці Боїмів

    Каплиця-усипальниця львівських патриціїв Боїмів є безсумнівну найоригінальнішою архітектурною пам’яткою Львова. Зрештою, як і Боїми були неймовірними людьми. Георг починав як пірат на Дунаї, а згодом став королівським секретарем. Його внук монах-єзуїт Михайло став дипломатом китайського імператора та дослідником Китаю, творцем першого його атласу.

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.

  • Правила легендарної кав’ярні “Атляс”

    На Ринку в 1880-х роках виникла кав’ярня, що стала легендарною. Це було місце товариського відпочинку львівської богеми. І робилося то все з підкресленим гумором, що ще більше приваблювало публіку. Її власник Едуард Терлецький розумів це і тому придумав дотепні правили кав’ярні, які  самі по собі вартують уваги. Отож, до вашої уваги правила поведінки в “Атласі”, яких мав свято дотримуватися кожен, хто був її клієнтом і мав намір таким зоставатися й надалі.