Місця для зйомок фільмів у Львові: реєстрові, нереєстрові, невідомі

Мальовничі краєвиди, старовинні будівлі, автентичність інтер’єрів, доступність інфраструктури та супровід місцевих знавців знімальних локацій – це та інше приваблює творців кіно творити у Львові. Так, вже існує кілька різних переліків локацій для зйомок, що склали різні організації. Основним є складений Львівською кінокомісією, що підпорядковується міській раді. Крім того, відомі неофіційно доступні місця, що все ж стали декораціями для зйомок. Візіт.Львів складає один великий список таких.

Природні об’єкти

Тут домінують звісно ж парки. Адже у них вже неодноразово знімали сцени фільмів ще з радянських часів, якщо не раніше. Однак парки можуть привабити як ландшафтом, так і об’єктами у них. Перелічимо і їх.

Стрийський парк – простора нижня алея (продовження вул. Паркової), діюча дитяча залізниця, оранжерея, цікаві будівлі для занять спортом, велика і тиха галявина поряд з кінотеатром «Львів».

Парк культури – діючі атракціони, стадіон «Юність» чи тенісні корти, нещодавно відреставрована арка та невеличка йога-зона.

Парк Івана Франка – найстаріший і найцентровіший парк міста. У ньому може привабити велика ротонда чи головна алея. Вона веде до майданчика для вигулу собак, – теж потенційно «кіношне» місце.

Шевченківський гай – львівський скансен, де неодноразово знімали кіно на фоні хат, храмів, вітряка…Місцина стала декораціями ще у 1982 р., коли тут зняли музичний фільм «Ватра кличе на свято». А у 2016 році тут знімали сцени фільму «Переможець» навіть індійські кінотворці.

Погулянка – цей парк мало хто порадить для зйомок, втім поряд з ним є цікава будівля Центру творчості дітей і юнацтва Галичини з просторою площею перед ним і старими віллами по сусідству. А на початку головної алеї парку – руїни винзаводу, де восени 2019 року зняли кілька сцен фільму «План А».

Будівлі

Палац Потоцьких – найпомпезніша будівля вулиці Коперника. Вишукані інтер’єри й екстер’єри регулярно є фонами для кліпів, фотосесій та фільмів. Одне з місць зустрічей президента України з лідерами інших країн.

Палац мистецтв – сусід палацу Потоцьких, значно сучасніший та прагматичніший. Тут можуть бути цікавими як виставкові зали, аркада переднього фасаду, так і дах чи маленьке внутрішнє подвір’я…на другому поверсі.

Прокуратура Львівської області – одна з домінантних споруд на проспекті Шевченка. Багата на барельєфи і вітражі.

Будинок вчених – вишукані сходи та інші елементи інтер’єру не одне десятиліття імітують палаци і маєтки у фільмах і серіалах. Так, у 2020 році тут знімали “Каву з кардамоном”. Крім того, тут великий балкон.

Головне управління ДСНС України у Львiвськiй областi – завдяки особливій цеглі та червоному даху віддалено нагадує затишні англійські будівлі ХІХ-ХХ століть. Має внутрішнє подвір’я, а біля нього парк.

Львiвська обласна державна адмiнiстрацiя – помпезна палацова будівля. Зйомки більш ймовірні поряд з нею, а саме у невеличкому парку, адже це важливий державний орган.

Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника – доволі закритий заклад, втім фасад бібліотеки фігурував і різних стрічках.

Львiвська обласна універсальна наукова бiблiотека – зручне розташування та простота в інтер’єрах.

Інститут права та психологiї Національного університету “Львівська Політехніка” – не надто приваблива будівля ззовні, та всередині чимало простору як у коридорах, так і кабінетах.

Апеляційний суд на площі Соборній – особливий інтер’єр одного зі залів став декораціями значної частини сцен фільму «Таємний щоденник Симона Петлюри».

Двори

Італійський двір – будівля палацового типу, ренесансна аркада якої неодноразово потрапляла на широкі екрани у різних стрічках, рекламних роликах. А крім того, тут ще й затишне місце для імітації літнього майданчика кав’ярні.

Пасаж Андреоллі – неодноразово був знімальним майданчиком, оскільки в місті не так багато пасажів як таких, а цей мало того, що добре збережений, так ще й має доступ з обох входів. Крім того, є гарний ракурс на вежу Ратуші.

«Щось цікаве» – маленька галерея у центрі міста, що розмістилась у внутрішньому дворі будинку. До неї веде досить довгий коридор-тунель.

Двір-музей СPСР – відносно «молоде» місце на туристичній мапі міста, як і на кіношній. Жильці будівлі на вулиці Льва залишали у дворику старі картини, бюсти, плакати тощо. Разом з тим зберегли автентичні поштові скриньки, дошку жильців будинку. Поєднання цих артефактів створило шарм епохи.

Двір на Коперника, 30 – житловий будинок з «колодязем», у якому кілька років зремонтували «дно». Тепер тут охайна бруківка.

Вірменський дворик – це прохід, між вулицями Лесі Українки та Вірменською. Одна з особливостей – бічні переходи з нього у подвір’я Вірменського храму з його аркадою і величним Розп’яттям.

Храми

Латинський кафедральний собор – єдиний готичний храм Львова. Це помітно як всередині, так і ззовні. У ньому знімають не лише кіно, а й святкові концерти для телепоказів.

Собор святого Юра – помпезний архітектурний комплекс на вершині пагорба. Поряд парки і невелика площа. Тут був знімальний майданчик багатьох сцен фільму “Владика Андрей”.

Костел св. Марiї Магдалини – це водночас діючий храм і органний зал. Відтак тут можна зняти релігійний обряд під справжній звук органу чи навіть оркестру.

Гарнізонний храм – відомий також як костел Єзуїтів. Кілька років тому відновили більшість розписів стелі. Підземелля храму – відомий туристичний об’єкт. Перед головним входом – невеличка площа і пасаж Андреоллі.

Костел домініканців – перед ним компактна площа і крихітний сквер. Це поєднання неодноразово фігурувало у сучасних українських фільмах та серіалах.

Вірменський собор – затишний храм з великими і таємничими розписами, грою світла, що пробивається сюди у сонячні дні.

Монастир Бенедиктинок – архітектурний комплекс: костел, монастирські приміщення, подвір’я і в’їзна брама. Частина монастиря зараз є школою.

Будинок інституту “Містопроект” – строга будівля пізнорадянських часів, є внутрішній дворик.

Керамічний завод – має просторе подвір’я, просторі цехи. В одному з них облаштували найбільший у Львові скеледром.

Вулиця Лесі Українки – пішохідна. Втім, це може бути і перевагою. На ній неодноразово знімали різні фільми і музичні кліпи.

Каплиця Боїмів – фасад будівлі має багате скульптурне оздоблення, а поблизу каплиці – головний римо-католицький храм Львова.

Порохова вежа – зараз діє як виставковий простір. Вхід приваблює фігурами сплячих левів і алеєю каштанів, що починається тут. У «порохівці» знімав свій музичний фільм легендарний ансамбль «Ватра».

Індустріальні будівлі

Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького (старий термінал) – збудований за типовим проектом московських архітекторів. Відтак і у 21 столітті тут можна передати середину 20го. Що і зробили при зйомках серіалу «Краса по-радянськи».

Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького (новий термінал) – металево-скляні стіни, просторе фойє, екскалатори – усе це підходить для зйомок реклами, кіно чи проведення подій Львівського тижня моди. Крім того, тут офіційно можна організувати шлюб за добу, що свідчить про поліфункціональність терміналу.

Арена Львів – найбільша і найсучасніша спортивна споруда Львова. Розташована поряд з виїздом з міста. Велика простора парковка може слугувати для зйомок автомобільних сцен фільмів, в тому числі зніматись з повітря дроном чи іншою технікою для панорамних кадрів.

Титульне фото Львівської кінокомісії: зйомки у Львові на вулиці Косцюшка.

Схожі записи

  • Скільки років Львову, і хто його засновник?

    На питання чи знаєте ви коли засноване ваше місто, багато хто впевнено відповідає, що знає, і навіть називає якийсь рік. Але насправді, крім зовсім нових міст, ми зазвичай не знаємо жодної дати заснування. А те, що знаємо, то є перша згадка про поселення. Перша згадка, а не заснування! Чомусь розуміння в різності цих термінів затирається. Отож, ми не знаємо дати заснування Львова. Але знаємо коли Львів вперше згадується в письмових джерелах.

  • Забута львівська фортеця Цитадель

    В самісінькому центрі Львова, буквально за кілометр від площі Ринок, стоїть справжня фортеця. Та майже ніхто про неї не знає. І рідко який турист відвідує її. А даремно. Фортеця повністю збереглася. Причини її забуття пов’язані в занедбаності території і відсутності кав’ярень. А ще тому, що вона мало розрекламована. Ну і те, в ній був нацистський концтабір теж відлякує частину людей. Фортеця займає величезну територію пануючого над центром нагір’я. Вона складається з 4-х максимілянівських веж та гігантської казарми з оборонними крилами. Це не середньовічна фортеця, артилерійська фортеця ХІХ століття.

  • Палаццо Роберта Бандінеллі, або Там, де була перша в Україні пошта

    Збудована для аптекаря Яроша Ведельського і куплена Робертом Бандінеллі. Тому, її називали Ведельською, Робертівською, рідше Бандінелівською. Її ще називають палаццо, бо так називали малий міський палац в Італії.

  • Правила легендарної кав’ярні “Атляс”

    На Ринку в 1880-х роках виникла кав’ярня, що стала легендарною. Це було місце товариського відпочинку львівської богеми. І робилося то все з підкресленим гумором, що ще більше приваблювало публіку. Її власник Едуард Терлецький розумів це і тому придумав дотепні правили кав’ярні, які  самі по собі вартують уваги. Отож, до вашої уваги правила поведінки в “Атласі”, яких мав свято дотримуватися кожен, хто був її клієнтом і мав намір таким зоставатися й надалі.

  • Диявол у боротьбі з львів’янином

    Мова буде не про містичні сили, а про сваволю шляхти. Про час коли відбувалися справжні війни між сусідами в ході яких палили замки. Ба, навіть штурмували великі міста. Станіслав Стадницький здобув собі особливу славу, що його навіть прозвали ланцутським дияволом, від назви його основного замку. Зі Львовом його пов’язують два епізоди. Боротьба з львівським мільйонером Костянтином Корняктом. А ще він двічі штурмував Львів.

  • Фасад львівської опери

    Наприкінці ХІХ сторіччя Львів був центром королівства Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима й Затору в складі Австрійської імперії. І як великий регіональний центр Європи, він мріяв про величний театр. Зрештою, такий було збудовано за неповних три роки (1897-1900 рр.). І назву він отримав відповідну – Великий міський театр.