Собор святого Юра

Вже сім сторіч височить над Львовом головна його святиня – святоюрський храм, головний храм міста. А до 2002 року, навіть головний храм української греко-католицької церкви у світі.

Перший храм на цьому місці збудував ще в 1280 р. князь Лев, на честь якого названий Львів. За переказами, Лев збудував його для свого дядька колишнього волинського князя Василька який за звичаєм того часу, на старість постригся в монахи. Та, мабуть, це лише легенда, бо Василько помер значно раніше. Той перший храм св. Юра був дерев’яним, з букового дерева і згорів чи то від польського, чи литовського нападу в час сорокарічної боротьби сусідів за Львів та Галичину. В 1363 році збудували вже кам’яну оборонну церкву. Її будівничим був львівський архітектор Дорінг (Доре), чи то німецького, чи то вірменського походження. Про ті давні часи, як бачимо, є більше питань ніж відповідей.

В середині XVIII ст. на місці оборонного храму постав сьогоднішній величний собор в стилі пізнього бароко та рококо. Його творцями стали справжні генії архітектури. Будівничим був галицький італієць Бернард Меретин, а скульптором – місцевий чех Йоган Пінзель. Останнього називали східноєвропейським Мікеланджело. Офіційно храм будували у 1744-1761 роках, та оздоблювальні роботи розтягнулися ще на 20 років. За задумом його творців, собор мав стати перлиною львівської архітектури. І їм це дійсно вдалося. Тепер святоюрський ансамбль входить до світової культурної спадщини і охороняється ЮНЕСКО.

Храм вас здивує не лише красою та величністю, а й своєю оригінальністю. По-перше, він поєднує східну і західну культові будівельні традиції. А саме в його план водночас вписано грецький рівнораменний та римський хрести. Це зроблено для того, аби підкреслити те, що церква є унійною, тобто союзом між православними та католиками. Цікаво, що подібний план має і храм Сорбони. По-друге, храм своїм вівтарем повернутий не традиційно на схід, а на захід. Але тут вже продиктувала волю природа. Зі сходу урвище не дозволяло спроєктувати величну площу перед його входом.

По-третє, іконостас також не характерний для українських храмів – він одноярусний і майже непомітний. Фактично він складається лише з царських та дияконських воріт та має лише три ікони. Та що на горі є подвійною, двосторонньою. Тому одну сторону бачать лише ті, хто може зайти за вівтар. Зображення дванадцяти апостолів взагалі розташовані не на іконостасі, а на стінах святилища.

По-четверте, іконостас, як і святилище, перегукується з католицькими вівтарями наявністю колон та скульптур (ангелів, первосвящеників Аарона та Мехильсадека, Бога-Отця та Бога Духа).

По-п’яте, на сьогодні храм позбавлений розписів, від чого лише виграє у величності. Головними прикрасами стали рококові вигини стін, що створюють цікаву гру тіней. Ця особливість також дозволяє зробити головний акцент саме на святилище роботи скульптора Себастьяна Фесінгера та художника Луки Долинського з реалістичними іконами. Ще одним акцентом є бічний амвон (балкону для проповідей, рясно оповитий рельєфами та скульптурами євангелістів ангелів і тріумфуючого Ісуса з символом спасіння – хрестом.

На колонах бачимо олійні портрети мальовані прямо на мармурових епітафіях. На них зобразили унійних єпископів, які служили у храмі в часи від його побудови до Другої світової війни.

Головним акцентом храму зовні є три неймовірні скульптури-роботи згаданого вище Пінзеля. вершечку переднього фасаду святий Юрій вбиває зло у виглядів потвори. Чітко видно як Зло просить по допомогу простягнувши до глядача руку. Над входом є дві постаті святих Лева і Афанасія. Вони нагадують про те, що саме Афанасій Шептицький почав будувати цю церкву, а закінчив її Лев Шептицький. Також вони натякають на єдність християнства відновлену унією, бо святий Лев – то папа Лев І Великий, а святий Афанасій – то православний константинопольський патріарх.

В церкві понад три сторіччя перебуває плачуча чудотворна ікона Теребовлянської Божої Матері. У її крипті (підземеллі) поховані знані єпископи, зокрема митрополит Андрей Шептицький. А у часи Другої Світової війни сюди заховали останки давнього галицького князя Ярослава Осьмомисла, знайденого напередодні під час розкопок столичного Галича. Питання чи дійсно то знайшли Осьмомисла ведуться й дотепер.

Крім храму, до святоюрського архітектурного ансамблю входять й будівлі колишнього монастиря, дзвіниця з найстарішим в Україні датованим дзвоном, митрополичий палац з парком-садом. А зі заходу зберігся оборонний ескарп, – це крута стіна часів попереднього оборонної церкви. 2015 р. на площі перед комплексом постав пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому, створений за моделлю довоєнного скульптора, що знав митрополита особисто, Андрія Коверка. Цікаво, що вже понад століття колишній монастир служить квартирами для звичайних львів’ян. Два століття площа перед святинею приймала святоюрські ярмарки, символом яких став юрашко – пряник зі святим Юрієм. Смачного і вам ознайомлення з святоюрською горою!