церква Юра

Святий Юрій – покровитель міста Львова

Прапор покровителя міста святого Юрія

Раз на рік на Львівських вулицях майорять незнайомі багатьом прапори – білий стяг з червоним римським хрестом.

Любителі футболу впізнають прапор могутньої футбольної країни Англії (саме Англії, а не Великобританії). Така традиція вже стає законом на день міста Львова. До чого тут Англія спитаєте ви? А ні до чого. Той прапор то не тільки прапор тієї країни, а ще й прапор святого Юрія. Щоб остаточно в цьому переконатися завітайте до вірменського храму, що неподалік площі Ринок. Там той святий зображений саме з таким хрестом на своєму одязі.

Вже кілька років поспіль день міста Львова прив’язаний до дня вшанування церквою святого Юрія – 6 травня. В українському Львові він вважається покровителем міста. Єдиним покровителем. Бо ще недавно, в часи польського панування Львів мав не одного, а цілу плеяду покровителів, серед них і Богородиця і св. Ян з Дуклі і св. Флоріан,…

Світова надпопулярність святого Юрія

Святий Юрій не просто відомий, а над популярний святий. Причина такої над популярності криється  в середньовіччі. Епосі лицарів. Саме вони його обрали за свого небесного покровителя тому, що він на той час був чи не єдиним лицарем, який досяг святості. А завдяки лицарям Юрій отримує під опіку міста і навіть, цілі держави, як от Англію. У Львові він теж завдячує своєю популярністю лицарям, а саме князям. Князь Лев будує для свого вуйка (дядька) Василька храм св. Юра. Хоча до цієї версії є багато питань.

Юрій чи Георгій

Чому Юрій, а не Георгій. То перше питання яке задають на цю тему гості з поза Галичини. Складається враження, що то західні українці так непоштиво відносяться до цього святого. Та цікавий факт, що відомого всім зі шкільної лави князя Ярослава Мудрого хрестили іменем Юрій. І на посвяту своєму небесному покровителю він засновує неподалік Києва місто Юр’їв, а не Георгіїв. Отже, така назва того святого була поширена і на Київщині ще в князівські часи. Тепер, вона збереглася в Галичині і відійшла в небуття на решті України.

Свій

Якось важко називати святого так просто „Юра”, як його називають львів’яни. Неодноразово можна почути з вуст туриста то слово з наголосом на останньому складі, щоб хоч якось відділити його звучання від земного ймення. Та справжні львів’яни саме по-панібратськи та одночасно з повагою назвуть вам його з наголосом на першому складі. Він же наш. І має чимось бути схожим на нас. Ну хоча б вимовою імені.

Юрій, що вбив дракона

Згідно легенди святий Юрій прославився своєю перемогою над потворою драконом. В давнину у нас драконів називали змієм. Звідси – святий Юрій Змієборець. Той змій надокучав цілій країні. Так, що її мешканці для попередження ще більшого лиха відправляли йому на поживу щоденно по людині. А для справедливості жертву обирали жеребом. Якось жереб випав і на доньку місцевого короля Клеолінду. Саме її і врятував святий Юрій.

Завдяки цій легенді св. Юрія прийнято зображати як вершника, що списом вбиває змія. Виняток становить зображення св. Юрія на львівському готелі Жорж, де тому щастить впоратися з потворою мечем, а у вірменському храмі бореться зі змієм таки списом але без коня.

Львівський дракон

Якщо вірити легендам то Європа таки настраждалася від навали драконів. Дракона вбиває і Зікфрід з „Пісні про  Нібелунгів”, і Беовульф, Кирило Кожум’яка, засновник Кракова князь Крак. В австрійському місті Кляґенфурт дракон, навіть, стає міським символом. Його зобразили на гербі та встановили пам’ятник на центральній криниці.

Герб Кляґенфурта

Не обійшлося без дракона і при заснуванні Львова. Майже два десятиліття тому професор Ісаєвич знаходить середньовічну львівську хроніку домініканця Мартіна Груневега. В ній описано досі невідому історію протиборства зі змієм, що заважав будувати Високий замок. Той змій був успішно переможений славним князем Левом.

Лігво потвори було в печері на горі, що зараз зветься Святоюрською. Звідси легендарне пояснення назви храму св. Юрія –– храм названий в честь святого що здійснив подібний подвиг. Дійсно та печера існувала та була зруйнована чверть тисячоліття тому при будівництві сучасного храму св. Юра. Була вона близько сучасної вул. Озаркевича.

Наука про драконів

А тепер про драконів і їхнє існування. На перший погляд дивна постановка питання. Сучасна цивілізована людина і близько не припускає існування таких істот в реальному житті. Та давня людина таки в них вірила і залишила багато оповідок про сутички з ними.

Вчені Нового Часу, часу коли все намагаються пояснити наукою взялися за вирішення тієї проблеми. А так як жодного дракона їм не вдалося ні піймати ні побачити. А свідчень про них в історії було більш ніж треба то народилася теорія, згідно якої наша планета схожа головку швейцарського чи голландського сиру (який кому до вподоби). Тобто, вона як і сир має порожнини – печери та лабіринти. Коли в повітрі живуть одні істоти, на землі інші, а в ґрунті та під водою ще інші. То чому б логічно не припустити, що в підземних пустотах мешкають потвори яких ми назвали драконами?

А чому ми їх не бачимо? Чи бачимо дуже рідко? Та тому, що вони не можуть вижити в нашому середовищі і швидко гинуть чи від людської зброї чи від нашої атмосфери.

Залишалося питання куди діваються їхні рештки? Кості то вже мали залишитися? Як не дивно, а костей драконів вистачало. Їх час від часу таки викопували. Насправді, то були рештки вимерлих тварин. Та їхні грандіозні розміри не могли не навіяти на давнє людство вірив існування драконів. Чого тільки вартували кості мамонтів, я вже не говорю про рештки динозаврів. Чим вам не дракони!?

Біографія св. Юрія

В реальному житті Юрія не було місця драконам. Зі злом він боровся, як і всі перші християни, з особливим рвінням. До цього, його ще спонукала і загибель за віру його батька, і життя в Палестині, куди перебралася його мати після того як стала вдовою, бо то була її батьківщина.

Народився Юрій в Каппадокії  (сучасна Туреччина). Рано стає воїном. Його кар’єра загалом була надміру стрімкою. Хоробрий воїн швидко стає трибуном, а незабаром і комитом. І це в 20-ть років! То було призначення від самого імператора. Майбутнє видається безхмарним та радісним, з новими злетами.

Юрій вирішує перебратися до Риму де ще легше буде пробиватися вперед. Та саме в той час імператор розпочав нові гоніння на християн. І Юрій не криється, що є християнином. Він готовий до найгіршого тому відпускає на волю рабів та роздає решту майна убогим. Сам імператор намагався спонукати юнака до відступництва та Юрій мужньо стоїть на своєму. Пройде через тортури та прийме смерть від меча. Його вбито 23 квітня 303 року.

Тіло Юрія забирає для поховання його слуга. За імператора Констянтина, що протегує християнам,  Юрія перепоховають у спеціально збудованій для цього церкві в палестинському місті Лидді.

Так, що навіть, без легенди про дракона його життя гідне подиву. А Львів – місто яке гідно прославляє цього святого, в тому числі й у скульптурі та іконографії. Згадаймо скульптуру Йогана Пінзеля на святоюрському соборі, горельєфи на готелі Жорж та каплиці Боїмів. Два головні храми Львова присвячені тому святому – св. Георгія, св. Юрія (греко-католицька церква). А коли спробувати перелічити ікони то вийде перелік напевно не менший за зображення лева в місті Лева. Ми маємо подиву гідного покровителя тому мусимо на нього рівнятися. „Хай поможе святий Юрій, ще пречиста мати” співали козаки.

Схожі записи

  • Приховані пам’ятники львівської Святоюрської гори. Квест

    Над старим Львовом з протилежних боків домінує Високий Замок і церква святого Юра на однойменній горі. Всі хто йдуть до величного храму, засліпленні його красою та зусиллями підйому, що крім храму і великого пам’ятника Андрею Шептицькому, фактично нічого не бачать. А насправді, вони пропускають добрий десяток цікавих і важливих пам’ятників, точніше пам’ятних таблиць. Бо Святоюрська гора то не тільки церква.

  • Попередниці Львівської ратуші

    Ратуша була символом міської волі, тому її ставили посередині міста, на центральній площі. І це цікаво, бо  в ті часи саме коли віра займала провідне місце здавалося б посередині міста мав би стояти величний собор. Отже, волю цінували дуже сильно.

    У Львові існувала ще одна особливість, центр міста був розділений на 4 частини, за віровизнанням. А саме були квартали юдеїв, православних візантійського обряду, вірмен, та католиків. І те що в центрі був не чийсь храм а ратуша, сприяло відчуттю рівності між громадянами різних віровизнань, хоча, при владі були саме католики.

  • Сихів. Легендарний спальний район. Початок

    Його можна назвати “пізньорадянським”, “одноманітним”, “густонаселеним”… Ніхто цього не заперечує. І мало хто знає чим цей район може здивувати!

  • Як у Львові йшли в монастир аристократи

    Мова про одну з найвпливовіших жінок польського королівства Теофілію Вишневецьку з Лєщинських, споріднену з королями та гетьманами. На той час їй було вже 73 роки. Чоловік помер 12 років тому. Три доні вдало вийдуть заміж. Так Урсула стане дружиною гетьмана литовського Михайла Радзивіла прозваного Рибонькою, одного з найбагатших магнатів Речі Посполитої. Отож, пора було і подумати про свою вічну душу.

    Та її облечини (постриг) 11 лютого 1753 року перетворилися на загальноміську забаву, що нагадувала швидше весілля чи хрестини і навіть перевищала попередні свята, що були до того у Львові. Та й вона, за традицією тодішніх аристократів йшла в монастир який фактично і  перебудувала. Хоч не вона була його засновницею, проте профінансувала побудову його храму та дзвіниці.

  • Гора Лева у Львові

    Загадкова гора Лева у Львові. Давні історики припускали, що поруч з горою був первісний Львів, бо тут найкраще було б його захищати. І вони вбачали в рельєфі залишки давніх оборонних валів. І як ще один доказ поруч з горою Лева 1647 р. згадується дорога, яку Шараневич вважав однією з найдревніших, бо називалася „Via antiqua“ („Старa дорогa“).

  • Панорама Львова з даху будинку на площі Ринок 36

    Чимало привабливих палациків має площа Ринок. Та сьогодні мова про надміру скромний і позбавлений декору дім під номером 36. Чому він такий? Все пояснюється тим, що Львів перейшов до Австрії у час свого занепаду. І навіть на привабливому Ринку, де століттями мріяли жити купці польського королівства, багато будинків перетворилися у справжні руїни. Не минула така доля і того, що зараз має номер 36. Тодішня влада зробила все, аби швидко перебудувати ті руїни. Дуже рідко були гроші на їх пишне декорування. Головне, щоб не руїна.