церква Юра

Святий Юрій – покровитель міста Львова

Прапор покровителя міста святого Юрія

Раз на рік на Львівських вулицях майорять незнайомі багатьом прапори – білий стяг з червоним римським хрестом.

Любителі футболу впізнають прапор могутньої футбольної країни Англії (саме Англії, а не Великобританії). Така традиція вже стає законом на день міста Львова. До чого тут Англія спитаєте ви? А ні до чого. Той прапор то не тільки прапор тієї країни, а ще й прапор святого Юрія. Щоб остаточно в цьому переконатися завітайте до вірменського храму, що неподалік площі Ринок. Там той святий зображений саме з таким хрестом на своєму одязі.

Вже кілька років поспіль день міста Львова прив’язаний до дня вшанування церквою святого Юрія – 6 травня. В українському Львові він вважається покровителем міста. Єдиним покровителем. Бо ще недавно, в часи польського панування Львів мав не одного, а цілу плеяду покровителів, серед них і Богородиця і св. Ян з Дуклі і св. Флоріан,…

Світова надпопулярність святого Юрія

Святий Юрій не просто відомий, а над популярний святий. Причина такої над популярності криється  в середньовіччі. Епосі лицарів. Саме вони його обрали за свого небесного покровителя тому, що він на той час був чи не єдиним лицарем, який досяг святості. А завдяки лицарям Юрій отримує під опіку міста і навіть, цілі держави, як от Англію. У Львові він теж завдячує своєю популярністю лицарям, а саме князям. Князь Лев будує для свого вуйка (дядька) Василька храм св. Юра. Хоча до цієї версії є багато питань.

Юрій чи Георгій

Чому Юрій, а не Георгій. То перше питання яке задають на цю тему гості з поза Галичини. Складається враження, що то західні українці так непоштиво відносяться до цього святого. Та цікавий факт, що відомого всім зі шкільної лави князя Ярослава Мудрого хрестили іменем Юрій. І на посвяту своєму небесному покровителю він засновує неподалік Києва місто Юр’їв, а не Георгіїв. Отже, така назва того святого була поширена і на Київщині ще в князівські часи. Тепер, вона збереглася в Галичині і відійшла в небуття на решті України.

Свій

Якось важко називати святого так просто „Юра”, як його називають львів’яни. Неодноразово можна почути з вуст туриста то слово з наголосом на останньому складі, щоб хоч якось відділити його звучання від земного ймення. Та справжні львів’яни саме по-панібратськи та одночасно з повагою назвуть вам його з наголосом на першому складі. Він же наш. І має чимось бути схожим на нас. Ну хоча б вимовою імені.

Юрій, що вбив дракона

Згідно легенди святий Юрій прославився своєю перемогою над потворою драконом. В давнину у нас драконів називали змієм. Звідси – святий Юрій Змієборець. Той змій надокучав цілій країні. Так, що її мешканці для попередження ще більшого лиха відправляли йому на поживу щоденно по людині. А для справедливості жертву обирали жеребом. Якось жереб випав і на доньку місцевого короля Клеолінду. Саме її і врятував святий Юрій.

Завдяки цій легенді св. Юрія прийнято зображати як вершника, що списом вбиває змія. Виняток становить зображення св. Юрія на львівському готелі Жорж, де тому щастить впоратися з потворою мечем, а у вірменському храмі бореться зі змієм таки списом але без коня.

Львівський дракон

Якщо вірити легендам то Європа таки настраждалася від навали драконів. Дракона вбиває і Зікфрід з „Пісні про  Нібелунгів”, і Беовульф, Кирило Кожум’яка, засновник Кракова князь Крак. В австрійському місті Кляґенфурт дракон, навіть, стає міським символом. Його зобразили на гербі та встановили пам’ятник на центральній криниці.

Герб Кляґенфурта

Не обійшлося без дракона і при заснуванні Львова. Майже два десятиліття тому професор Ісаєвич знаходить середньовічну львівську хроніку домініканця Мартіна Груневега. В ній описано досі невідому історію протиборства зі змієм, що заважав будувати Високий замок. Той змій був успішно переможений славним князем Левом.

Лігво потвори було в печері на горі, що зараз зветься Святоюрською. Звідси легендарне пояснення назви храму св. Юрія –– храм названий в честь святого що здійснив подібний подвиг. Дійсно та печера існувала та була зруйнована чверть тисячоліття тому при будівництві сучасного храму св. Юра. Була вона близько сучасної вул. Озаркевича.

Наука про драконів

А тепер про драконів і їхнє існування. На перший погляд дивна постановка питання. Сучасна цивілізована людина і близько не припускає існування таких істот в реальному житті. Та давня людина таки в них вірила і залишила багато оповідок про сутички з ними.

Вчені Нового Часу, часу коли все намагаються пояснити наукою взялися за вирішення тієї проблеми. А так як жодного дракона їм не вдалося ні піймати ні побачити. А свідчень про них в історії було більш ніж треба то народилася теорія, згідно якої наша планета схожа головку швейцарського чи голландського сиру (який кому до вподоби). Тобто, вона як і сир має порожнини – печери та лабіринти. Коли в повітрі живуть одні істоти, на землі інші, а в ґрунті та під водою ще інші. То чому б логічно не припустити, що в підземних пустотах мешкають потвори яких ми назвали драконами?

А чому ми їх не бачимо? Чи бачимо дуже рідко? Та тому, що вони не можуть вижити в нашому середовищі і швидко гинуть чи від людської зброї чи від нашої атмосфери.

Залишалося питання куди діваються їхні рештки? Кості то вже мали залишитися? Як не дивно, а костей драконів вистачало. Їх час від часу таки викопували. Насправді, то були рештки вимерлих тварин. Та їхні грандіозні розміри не могли не навіяти на давнє людство вірив існування драконів. Чого тільки вартували кості мамонтів, я вже не говорю про рештки динозаврів. Чим вам не дракони!?

Біографія св. Юрія

В реальному житті Юрія не було місця драконам. Зі злом він боровся, як і всі перші християни, з особливим рвінням. До цього, його ще спонукала і загибель за віру його батька, і життя в Палестині, куди перебралася його мати після того як стала вдовою, бо то була її батьківщина.

Народився Юрій в Каппадокії  (сучасна Туреччина). Рано стає воїном. Його кар’єра загалом була надміру стрімкою. Хоробрий воїн швидко стає трибуном, а незабаром і комитом. І це в 20-ть років! То було призначення від самого імператора. Майбутнє видається безхмарним та радісним, з новими злетами.

Юрій вирішує перебратися до Риму де ще легше буде пробиватися вперед. Та саме в той час імператор розпочав нові гоніння на християн. І Юрій не криється, що є християнином. Він готовий до найгіршого тому відпускає на волю рабів та роздає решту майна убогим. Сам імператор намагався спонукати юнака до відступництва та Юрій мужньо стоїть на своєму. Пройде через тортури та прийме смерть від меча. Його вбито 23 квітня 303 року.

Тіло Юрія забирає для поховання його слуга. За імператора Констянтина, що протегує християнам,  Юрія перепоховають у спеціально збудованій для цього церкві в палестинському місті Лидді.

Так, що навіть, без легенди про дракона його життя гідне подиву. А Львів – місто яке гідно прославляє цього святого, в тому числі й у скульптурі та іконографії. Згадаймо скульптуру Йогана Пінзеля на святоюрському соборі, горельєфи на готелі Жорж та каплиці Боїмів. Два головні храми Львова присвячені тому святому – св. Георгія, св. Юрія (греко-католицька церква). А коли спробувати перелічити ікони то вийде перелік напевно не менший за зображення лева в місті Лева. Ми маємо подиву гідного покровителя тому мусимо на нього рівнятися. „Хай поможе святий Юрій, ще пречиста мати” співали козаки.

Схожі записи

  • Знесіння: справжній ліс у центрі Львова

    Дивовижно, але це майже так. В центрі Львова можна віднайти великий ліс, названий ландшафтним парком. Як йому вдалося вціліти і не бути забудованим? Вся справа у складному ландшафті, який дотепер оминали будівничі. Колись тут діяли каменоломні та кар’єри. Один з кар’єрів, найбільший, утворений навіть порівняно недавно, у радянські часи. З нього брали пісок для склозаводу, що був неподалік. Зручно і економно. Тепер це величезний амфітеатр, що стрімко заростає деревами.

  • Як називали Львів

    Так склалася історія, що Львів ніколи не перейменовували та все ж він носив різні назви, подекуди по кілька відразу. Фактично, не піддається сумніву той факт, що місто було назване в честь князя Лева (Льва), старшого сина короля Данила Романовича. То ж в значенні назви не має загадки. А от щодо різних її форм, то тут є що розповісти.

  • Музеї площі свято Юра

    Після площі Ринок, Святоюрська площа є наймузейнішою у Львові. Крім церкви Юра, яка є перлиною площі, хоч і не має статусу музею тут є три художні музеї та поки маловідомий музей техніки львівської Політехніки.

  • Екскурсія вуличкою Галицькою

    Вуличка Галицька є однією з найдревніших вулиць міста. І що унікально яка вів тисячоліття не змінювала назву. Вперше під тією назвою вона згадується в далекому 1382 році.

    Прогулянка нею не буде втомливою, проте дуже насиченою на враження. Її довжина всього 220 метри. А в середньовіччі вона була ще коротшою. Та саме через неї пролягав один з двох можливих шляхів виїзду-в’їзду до міста. Бо тоді Львів був опоясаний мурами, і мав лише дві брами (ворота) – Краківські та Галицькі. Вуличка вела від воріт до серця міста – площі Ринок.

  • Вілла художника як корабель

    На Святоюській площі, крім собору святого Юра, що панує тут над простором, зовсім не губиться значно скромніша споруда – вілла Яна Стики. Її фасади з червоної цегли, високий черепичний дах, а головне надвелике гострокутне вікно, приваблюють. В ній явно є якась загадка. Навіщо таке вікно? І чому акцент архітектор зробив саме на ньому? Все пояснює те для кого вона будувалася. А був то художник Ян Стика. Над одним з входів недарма бачимо щит з трьома щитами в ньому, це знак малярського цеху древнього Львова.

  • Ренесанс у Львові

    Якщо готичний Львів то є дітище німецьких архітекторів, то ренесансний Львів є творінням італійців, на батьківщині яких і розквіт цей стиль. З Італії та італійських кантонів Швейцарії до нас перебралася ціла плеяда італійських архітекторів, які осіли у Львові.