Львівська вулиця кораблів
Львів місто кораблів. Не може бути, скажете ви. Тут навіть річки нема. А та що була, мова про Полтву, на повноцінну річку не тягнула, бо лише брала ві Львові початок і нагадували швидше струмок ніж річку для кораблів. Проте не все так просто. На початку ХХ ст. Австрійська імперія цілком серйозно розглядала плани поєднання через Львів Чорного і Балтійського морів каналами через найближчі річки, зі складною системою шлюзів та портів. Але зараз мова піде не про те. Є в нас вулиця на якій причалило з десяток кораблів. Так, вони і досі тут. Мова піде про вулицю Степана Бандери, колишню Леона Сапєгі, Сталіна, Миру. Ні, не шукайте кораблів у звичному розумінні слова. Як і великої води. Кораблями тут назвали будинки, розташовані на гострих роздоріжжях. Німецькою, а австрійська імперія була німецькомовною, їх називали шіфу. В радянські часи їх часто називали прозаїчніше – утюгамі. Але суть від цього не міняється. Ці будівлі є гострокутними за планом.
Не зовсім кораблі
Бандери, 71 та 28, але дуже наближені
Бандери, 24
Перший такий дім, на шляху від вокзалу. Він є на розі Бандери і вулиці Карпінського. До речі, вуличка Карпінського дуже загадкова. На ній нумерація парна і непарна йде у зворотних напрямках. Чудасія. Але на цьому її незвичність не завершуються. Не зрозуміло на честь кого вона названа тепер. Раніше було все просто. 1871 року її назвали в честь поета Францішека Карпінського. Це був романтичний поет. Його називали “поетом серця”. Він навіть маю свою романтичну легенду. Ніби то при народженні був благословлений самим Олексом Довбушем. Той, тоді саме напав на садибу його батьків, та дарував їм життя. 1944 року совєти перейменували, увага у Карпінського. Ні, я ніц не плутаю. У Карпінського тільки вже не Францішека, а Алєксандра, що був російським геологом, та навіть очолював Академію Наук СРСР. А от тепер вулиця називається просто “Карпінського”, без уточнення імені. Вибирайте, що вам до вподоби, поет серця Францішек, чи російський геолог. А можливо вона толерантно названа відразу в честь них обох!?
А сам дім збудований для Берля (Бернарда) Фінклера 1910 року архітектором Каслером Фердинандом, який любив створювати просто грандіозні за величиною тоді будинки. А прикрашають її барельєфи Зігмунда Курчинського. На них панянки бавляться з гірськими цапами. Дім цікавий і тим, що в ньому встановили один з перших ві Львові ліфтів!
Сходи будинку. Особливо вражає вікно, що покриває всю площу сходової клітки.
Бандери, 57
Бандери, 29
На розі з вулицею Глибокою. Цікаво, що це одна з тих вулиць яка носить своє древнє історичне ім’я. Глибокою вона була названа ще в 1871 році. Мабуть тому, що тоді перетинала глибокий яр в тому місці де були рибні ставки монастиря домініканок. А ще, Глибокою вона ставала тричі, у вже згаданому році, 1944 та 1990 роках.
Бандери, 13
А тут нас чекає несподіванка. Жодного будинку-корабля нема. Та й нема взагалі жодного дому. Але конфігурація ділянки під забудову диктувала умову, що ніц крім шіфу збудувати б не вийшло. Хоча колись вона і мала власників, спадкоємців Вацлава Брайтера. Жартують, що вони певно побоялися нещасливого номера “13. Та відомо, що до Другої Світової війни Львів успішно боровся з тим номером. Його просто не застосовували. А будинки на місці тринадцятки називали “11а”. Таке й досі можна побачити на вулиці Джохара Дудаєва, що в самісінькому центрі Львова біля проспекту Шевченка. Отже, справа точно не в боязні. В 1970 роках незабудована ділянка стала неймовірно престижним місцем. Мабуть, тоді не один львів’янин мріяв повисіти на одній зі стін, що виходила на цю ділянку. Ну, повисіти в якості портрета, а не особисто. Бо тут була влаштована стіна пошани Радянського району Львова. Тоді так відзначали найкращих працівників. Традиція, сподіваюсь вмерла, а за гарну працю варто винагороджувати посадами та грошима.
Тепер, ту стіну, з сотнею круглих віконечок, вирішили прикрасити вже не портретами, а виноградом. Але якісь старанні жеківські працівники його зрізали, при косінні трави. Тож вийшов конфуз. Бо можновладці вже розрекламували живу прикрасу, а тут таке. Виноград посадили наново. Сподіваюсь, вже на довго.
Бандери, 3
Створений для нафтового банку. Галичина тоді (початок ХХ ст) була на третьому місці в Світі по кількости видобутої нафти. Поруч, напроти жандармерії, навіть були ділянки нафтопереробного підприємства. Тепер то будівлі , що мають адресу вул. Бандери, 2, 4, 6. Не звично, що на бані маємо палубу з балюстрадою. Чим не корабель!? Тай три наріжні круглі балкони, немов три палуби, лише підсилюють це враження.
