Вежа бернардинів
Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.
Не виняток і наша вежа бернардинського монастиря, який постав мурованим на початку XVIII ст. Вежа вийшла ажурна. А ще вона мала рідкісну місію показувати час. Вежеві годинники то таки дорога річ. Були часи коли місто гордилося якщо мало хоча б один вежевий годинник. А багатий Львів тих часів міг похвалитися відразу трьома.
Легенда годинника
Годинник має романтичну легенду. Згідно якої, монах-доглядач помітив на горизонті хмару. Будучи колишнім воїном, він розпізнав в ній пилюку з під копит кінноти. Цілком можливо це був черговий набіг татар. Зрештою вони сягали зі степів Причорномор’я і далі за Львів. Бігти до сторож брам би ті закрили їх, було і затратно по часу, і вони могли йому не повірити. Закриті брами то вже таки безпека, бо татари рідко в таку далечінь брали облогові машини. Подивився він мимоволі на свій годинник, за яким прийшов доглядати, і тут, монахові прийшла проста і водночас геніальна ідея. Був близький час до закриття брам на ніч. Про то сторожа якраз і довідувалася з бою дзвонів вежевих годинників . От він і посунув хвилинну стрілку на 10 хв. вперед. Дзвони відбили потрібну годину. Брами закрилися. Татари пройшли повз. Та згодом почали бити інші годинники. Провели невелике розслідування, і виявили як хитрість порятувала місто. Гарна легенда виявилася міфом. Але не для обману, а для зацікавлення учнів для вивчення історії. Придумав її якийсь пан-вчитель, ще до Другої світової. І коли тепер дивишся на неправильно працюючий годинник, хочеться вірити, що це для порятунку.
Скульптури
Але бернардинська вежа виявилася особливо цікавою зверху. Зараз мова не про панораму яка розкривається з неї, а про вид на скульптури, що рясно прикрашають кам’яний храм бернардинів.
А ще з вежі видно таємний, внутрішній, дворик монастиря.
Особливо вражає святий з книгою, на який барельєф Богоматері з дитям. Ніхто крім рідкісних відвідувачів вежі її не міг бачити. А відвідувачів в час будови монастиря явно не передбачалося, крім доглядача за годинником хіба. Отож створена вона була би ікону спостерігали явно з Неба. Ото потужний вияв віри.
Додаткова вежечка і її символи
Ну, і про романтику виходу на вежу.
Монастир давно вже не діє, в келіях архів та факультет університету. Тай решту його території жваво використовуються для кав’ярень, житла чи кантор. А от храм і вежа досі виконують стару церковну службу.
