Творці неймовірної каплиці Боїмів

Каплиця-усипальниця львівських патриціїв Боїмів є безсумнівну найоригінальнішою архітектурною пам’яткою Львова. Зрештою, як і Боїми були неймовірними людьми. Георг починав як пірат на Дунаї, а згодом став королівським секретарем. Його внук монах-єзуїт Михайло став дипломатом китайського імператора та дослідником Китаю, творцем першого його атласу.

Каплиця задувалася як усипальниця родини. І відразу стала родзинкою міста завдаки численним рельєфам, що майже повністю вкривають її головний фасад вівтар на внутрішній простір бані.

Хто ж створив таке чудо? Імена майстрів добре відомі. Це львівські німці Андреас Бемер, Гануш Шольц та Йоган Пфістер. Усі троє прибули до Львова з Вроцлава і оселилися в нашому краю.

Андреас Бемер

Почнімо з архітектора каплиці Андреаса Бемера. Народився у Вроцлаві. У Львові, за традицією, при вступі в цех будівничих отримав прізвисько. Його назвали Нерихлим, тобто не швидким. Проте, таки зумів залишити помітний слід у львівській архітектурі, та і в цеху став старійшиною. А за перебудову вежі ратуші отримав привілей – довічне звільнення від повинності відбувати міську сторожу на вежах та брамах міста (громадяни міста водночас були і його воїнами). То ж, повільність йому зовсім не заважала робити успішну кар’єру. Працював і як архітектор, і як скульптор. Точні дати його народження і смерти не відомі. Але припускають, що помер через 10 років після спорудження каплиці Боїмів.

Крім каплиці і згаданої вежі він добудовував бернардинський костел і був творцем її вежі. Будував і ще одну збережену каплицю-усипальницю –– Кампіанівську.

Як скульптор, він створив скульптури на даху бернардинського монастиря. Його різцю належить і славнозвісна скульптура відома як “Лев Лоренцовича”, що стояла при вході в стару ратушу, тепер вона є в Італійському дворику. Цікаво, що її понівечило падіння ратушевої вежі. Так одне творіння Андреаса майже знищило інше!

Ряд скульптур приписують йому, та повної певности в його авторстві нема. Так, можливо він створив скульптури на пілястрах вівтарі каплиці Боїмів, Христа і Богоматері на фасаді бернардинського костелу, вівтар Вольф Шольцовича, який тепер в церкві Покрови, що по вул. Грушевського. Можливо, він створив іще одну скульптуру лева, що стояла при Галицькій брамі. А ще він побудував фонтан перед ратушею.

Гануш (Ян, Ганс) Шольц

Він є творцем пишного декорування каплиці Боїмів. Цікаво, що при завершені робіт пересварився з своїми помічниками. Проте, повної певності про те нема. Жодна з його робіт не підписана ним. Йому приписують і “Хрещення Ісуса”, що є неподалік каплиці на розі будинку Вольф Шольцовича (площа Ринок, 23). Народився Гануш в Прусії де і став скульптором в Кенігсберзі, її столиці. До Львова перебрався напевне з Вроцлава.

Йоган (Гануш) Пфістер

З Вроцлава, куди батько переїхав з Бадена (Німеччина). У Львові одружився з донькою аптекаря Яна Свєнткевича Катериною. Аптекарі тоді були заможними людьми. Тож весілля тесть влаштував особливо пишне. Воно тривало цілий тиждень. А магнати Сенявські, на яких працював Пфістер, позичили йому на те весілля свій надвірний оркестр. Хресним сина був сам єпископ-суфраган (помічник) Томаш Піравський.

Навідміну від Бемера чи Шольца, Пфістер був першокласним скульптором. Так, його металеві саркофаги Сенявських не мають аналогів тодішньому мистецтві Речі Посполитої. Особливо його цінували згадані Сенявські, тому він перебрався до них в Бережани. Та і Львова не полишав. Тримав тут свою майстерню.

В Боїмах йому приписують низку портретів в кесонах куполу, епітафії Боїмів та їх зятя Домарадського. Як би там не було, але документи стверджують про його працю в декоруванні каплиці. Можливо, його син завершував епітафію Боїмам. Адже до неї поступово додавалися нові члени родини, що померли.

Найвідомішою роботою Пфістера у Львові є Розп’яття Ісуса з костелу єзуїтів. Але найцінніші твори він все таки зробив для Сенявських в Бережанах

Джованні Джіані

На останок згадаймо ще художника Джованні Джіані, який намалював фрески зовнішньої стіни каплиці збоку вулиці Галицької. То портрет засновника роду Георгія Боїма та його дружини Ядвіги Ніжньовської. Цікаво, що Георгій Боїм помер саме в рік створення цього портрету, а це був 1617 р.