·

Вуличка Метрологічна – міні чудо Львова

Це справжнє естетичне чудо Львова. Вуличка в сотню метрів приховала в гущавині дерев неймовірні шедеври батька і сина, великих архітекторів Юліана та Альфреда Захаревичів. Йдеться про вілли, які вони тут створили. Вулиця складається майже суцільно з них.

Винятки

Винятком є дитячий садок радянського часу фасади якої з типової силікатної цегли, і один висотний дім оперного співака Адама Дідури. Але ті будівлі “прийшли” пізніше.

Та про Дідуру варто розповісти детальніше. Це всесвітньо відомий в свій час бас. Його дім рясно прикрашений путті. Частину дому, що має окремий вхід саме з Метрологічної,  він давав у користування українському жіночому відділу учительської семінарії імені Собінського.

Задум

А задум вулички та навколишнього району на рубежі ХІХ і ХХ століть був просто надзвичайно романтичний. На пустках над яром створити місто-сад. В якому будуть жити серед природи пишних садків у затишних котеджах. Кожен з яких мав бути створений за оригінальним проектом. Жодного повторення. Максимальна індивідуальність. Наша вуличка, планувалася як південний кордон цього новаторського району міста. Не дивно, що на ній оселилися і її творці.

№14 а. Вілла Юльєтка

Їх вілла і є найбільшою перлиною вулички Юльєтка. Та на нас чекає і розчарування. Її майже зовсім тепер не видно. Тому, доведеться милуватися фотографіями. Будинок має фасади з поливаної червоної та жовтої цегли. Усі його фасади різні. В ній взагалі панує суцільна асиметрія. Дах також був різнокольоровим, був покритий різнокольоровою дахівкою. Тепер вона нажаль втрачена. А сучасна метало черепиця виглядає на віллі за яскравою і чужою. Юльєткою вона була названа бо призначалася для самого її творця Юліана Захаревича.

Будуючи своє гніздо, Захаревич робив його максимально затишним для себе. Тому, прискіпливо ставився і до її деталей. Стіни вілли вдало і рясно доповненні ковальством та керамічними прикрасами. Зрештою, у віллах, деталі це завжди дуже і дуже цікаво. Це справжній куточок Англії у Львові.

А ще на цій вуличці є справжній ансамбль створений одним творцем Альфредом Захаревичем. Це вілли її парної сторони: №№ 2, 8, 10, 12. На відміну від батька який тяжів до історичних стилів. Альфред захоплюється модернізмом.

№ 2. Вілла Вєжбіцкого

Збудована для Олександра Вєжбіцького. Потім перейшла у власність Людвіка Вєжбіцького, керівника залізничної адміністрації. Нажаль, тепер вілла зазнала реконструкції, через яку втратила частково первісний вигляд.

№ 6. Вілла з двома обличчями

Варто оглянути з обох протилежних боків бо вона має два геть різних фасади. На метрологічну виходить модерніший фасад, а на Горбачевського необрароковий.

№ 8. Вілла Юраша

Створена для подружжя Карла-Ольґерда Юраша та Ольги Юраш з Захаревичів. Цікаво, що в ході побудови її вирішили переробити і переробці брав участь і сам Карл Юраш. З нею спарена вілла №10. І видається на перший погляд, що то один дім.

В №8 до Другої світової жив Іван Німчук. В час створення ЗУНР (Західно-Української Народної Республіки) він був у Військовій раді та Збірній станиці української національної армії у Відні. Ті організації організували військові ешелони для Української галицької армії, армії ЗУНР. В часи міжвоєння він входив в потужну українську партію УНДО та майже 5 років був редактором провідної української газети “Діла”. Радянська влада арештувала таку активну, а отже небезпечну для неї людину. Та йому вдалося втекти. За німців він працював в “Українському видавництві”. Тоді він вирішив випустити “Львівську бібліотеку” серію книг про Львів в популярному стилі. Мало вийти 10 таких книг. Серед авторів був зокрема Іван Крип’якевич, найкращий учень Михайла Грушевського. Згодом він перебрався в Канаду

№№ 8-10

№ 12

Саме в ній з радянського часу тут є кантора метрології, звідки і сучасна назва вулиці. До того вона називалася На Кастелівці та Стрілою. Цікаво, що остання назва перемандрувала з сусідньої вулиці, яка змінила назву. За німецької окупації Метрологічна носила назву в честь поета Фрідріха Шіллера.

Порада мандрівникові

Ну, і вуличкою вам доведеться прогулятися двічі, бо закінчується вона глухим кутом і доведеться повертатися протореним шляхом. Варто також пройтися і по сусідній Горбачевського, бо саме з неї проглядаються тильні фасади парних віл Метрологічної. Та все ж. Це буде дуже коротка прогулянка, хоч і насичена враженнями. Особливо в безлисті пори року, що дозволить краще оглянути описані вілли.

Схожі записи

  • Незвичний надгробок львівського цвинтаря

    Слюдоподібні деталі тут показують річку, через яку на грецькому античному човні, схожому більше на морський корабель перепливає людина з веслом. Не важко здогадатися, що ця річка називається Стікс, а чоловік є Хароном.

  • Як читати каплицю Боїмів?

    Її офіційна назва каплиця Страстей Господніх. Але ще більше розкриває суть її декорування народна назва Оґруйцова, від польського ogrójec – сад. На вівтарі в центрі є горельєф де Ісус молиться в Гетсиманському саду. Довкола – поснулі його учні. Він знає, що його тут заарештують, піддадуть страшним мукам, і він помре на хресті. Страх в нього був таким великим, що крізь пори шкіри проступила кров. Але Ісус розумів, що його смерть порятує людство. Врешті, він змирився. І на куполі Ісус вже сидить спершись на руку. Задуманий але готовий до страшного майбутнього. А під малим куполом написано на латині фраза з Плача Ієремії: Гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль? 

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.

  • Стрийський парк – найвеличніший парк Львова

    Парк створив легендарний львівський парковий майстер та інженер міських плантацій Арнольд Рерінг. Він заклав його у 1879 році на місці ярів та Стрийського цвинтаря, закритого за півстоліття до цього. Рерінг висадив в парку майже 40 тисяч дерев. Серед них навіть було дерево, яке дожило як вид з часів динозаврів. А 1887 року нижню алею прикрасив пам’ятник Яну Кілінському, герою польської революції очоленої Тадеушем Костюшком, генералом і соратником Джорджа Вашингтона. Так, Костюшко був одним з творців США. З появою цього пам’ятника парк назвали на честь Кілінського. Згодом назва Стрийський таки перемогла.

  • Гора Лева у Львові

    Загадкова гора Лева у Львові. Давні історики припускали, що поруч з горою був первісний Львів, бо тут найкраще було б його захищати. І вони вбачали в рельєфі залишки давніх оборонних валів. І як ще один доказ поруч з горою Лева 1647 р. згадується дорога, яку Шараневич вважав однією з найдревніших, бо називалася „Via antiqua“ („Старa дорогa“).