Вуличка Метрологічна – міні чудо Львова

Це справжнє естетичне чудо Львова. Вуличка в сотню метрів приховала в гущавині дерев неймовірні шедеври батька і сина, великих архітекторів Юліана та Альфреда Захаревичів. Йдеться про вілли, які вони тут створили. Вулиця складається майже суцільно з них.

Винятки

Винятком є дитячий садок радянського часу фасади якої з типової силікатної цегли, і один висотний дім оперного співака Адама Дідури. Але ті будівлі “прийшли” пізніше.

Та про Дідуру варто розповісти детальніше. Це всесвітньо відомий в свій час бас. Його дім рясно прикрашений путті. Частину дому, що має окремий вхід саме з Метрологічної,  він давав у користування українському жіночому відділу учительської семінарії імені Собінського.

Задум

А задум вулички та навколишнього району на рубежі ХІХ і ХХ століть був просто надзвичайно романтичний. На пустках над яром створити місто-сад. В якому будуть жити серед природи пишних садків у затишних котеджах. Кожен з яких мав бути створений за оригінальним проектом. Жодного повторення. Максимальна індивідуальність. Наша вуличка, планувалася як південний кордон цього новаторського району міста. Не дивно, що на ній оселилися і її творці.

№14 а. Вілла Юльєтка

Їх вілла і є найбільшою перлиною вулички Юльєтка. Та на нас чекає і розчарування. Її майже зовсім тепер не видно. Тому, доведеться милуватися фотографіями. Будинок має фасади з поливаної червоної та жовтої цегли. Усі його фасади різні. В ній взагалі панує суцільна асиметрія. Дах також був різнокольоровим, був покритий різнокольоровою дахівкою. Тепер вона нажаль втрачена. А сучасна метало черепиця виглядає на віллі за яскравою і чужою. Юльєткою вона була названа бо призначалася для самого її творця Юліана Захаревича.

Будуючи своє гніздо, Захаревич робив його максимально затишним для себе. Тому, прискіпливо ставився і до її деталей. Стіни вілли вдало і рясно доповненні ковальством та керамічними прикрасами. Зрештою, у віллах, деталі це завжди дуже і дуже цікаво. Це справжній куточок Англії у Львові.

А ще на цій вуличці є справжній ансамбль створений одним творцем Альфредом Захаревичем. Це вілли її парної сторони: №№ 2, 8, 10, 12. На відміну від батька який тяжів до історичних стилів. Альфред захоплюється модернізмом.

№ 2. Вілла Вєжбіцкого

Збудована для Олександра Вєжбіцького. Потім перейшла у власність Людвіка Вєжбіцького, керівника залізничної адміністрації. Нажаль, тепер вілла зазнала реконструкції, через яку втратила частково первісний вигляд.

№ 6. Вілла з двома обличчями

Варто оглянути з обох протилежних боків бо вона має два геть різних фасади. На метрологічну виходить модерніший фасад, а на Горбачевського необрароковий.

№ 8. Вілла Юраша

Створена для подружжя Карла-Ольґерда Юраша та Ольги Юраш з Захаревичів. Цікаво, що в ході побудови її вирішили переробити і переробці брав участь і сам Карл Юраш. З нею спарена вілла №10. І видається на перший погляд, що то один дім.

В №8 до Другої світової жив Іван Німчук. В час створення ЗУНР (Західно-Української Народної Республіки) він був у Військовій раді та Збірній станиці української національної армії у Відні. Ті організації організували військові ешелони для Української галицької армії, армії ЗУНР. В часи міжвоєння він входив в потужну українську партію УНДО та майже 5 років був редактором провідної української газети “Діла”. Радянська влада арештувала таку активну, а отже небезпечну для неї людину. Та йому вдалося втекти. За німців він працював в “Українському видавництві”. Тоді він вирішив випустити “Львівську бібліотеку” серію книг про Львів в популярному стилі. Мало вийти 10 таких книг. Серед авторів був зокрема Іван Крип’якевич, найкращий учень Михайла Грушевського. Згодом він перебрався в Канаду

№№ 8-10

№ 12

Саме в ній з радянського часу тут є кантора метрології, звідки і сучасна назва вулиці. До того вона називалася На Кастелівці та Стрілою. Цікаво, що остання назва перемандрувала з сусідньої вулиці, яка змінила назву. За німецької окупації Метрологічна носила назву в честь поета Фрідріха Шіллера.

Порада мандрівникові

Ну, і вуличкою вам доведеться прогулятися двічі, бо закінчується вона глухим кутом і доведеться повертатися протореним шляхом. Варто також пройтися і по сусідній Горбачевського, бо саме з неї проглядаються тильні фасади парних віл Метрологічної. Та все ж. Це буде дуже коротка прогулянка, хоч і насичена враженнями. Особливо в безлисті пори року, що дозволить краще оглянути описані вілли.