·

10 фонтанів Львова, які варто побачити

1. Фонтани площі Ринок

Фонтани площі Ринок створені в 1793-1814 роках. Це чотири криниці, увінчані скульптурами роботи Гартмана Вітвера. Скульптури зображають античних богів Нептуна, Амфітріду, Діану та героя Адоніса. Колись, ці фонтани, були головним джерелом водопостачання міста. (Детальніше дивіться допис про ці фонтани на нашому ресурсі).

2. Фонтан Матері Божої

Проспект Свободи.

Почалося все з несподіванки. Коли річку Полтву тут відвели в підземний колектор, несподівано забило джерело. Неподалік, вимурували криницю і підвели до неї воду, що так несподівано вирвалася з під землі. Графиня Петерська прикрасила криницю статуєю Марії.

Коли місто вирішило поставити на площі грандіозний пам’ятник Міцкевичу то вирішили, що місце фонтана найкраще годиться під цей пам’ятник. Бо тут був твердий грунт, а не болото. Коли ще Полтва була на поверхні, саме тут був невеликий острівець. І фонтан перенесли неподалік, де він є і до тепер.

Марія прикрашала його до 1950 р. Потім, її забрали. Бо не могла Матір Божа стояти на проспекті імені Леніна. Скульптуру зберегли. Спочатку перенесли в каплицю Боїмів, а потім до костелу бернардинів, де вона є і сьогодні. А на фонтані, 1997 р. встановили її копію. В радянські часи фонтан прикрашали чаша з дельфінами, роботи Євгена Дзиндри. Нажаль, вони пропали.

3. Фонтан перед Оперою

Проспект Свободи.

Це наймолодший з перелічених нами фонтанів. Його було створено в 2008 р. Спочатку то була велика чаша. 2020 року він був перероблений на так званий “сухий” фонтан з світломузикою.

Саме біля нього є головний простір міста. Тут колись були пам’ятники Гітлеру та Леніну, а тепер там ставлять головну львівську різдвяну ялинку.

фасад Оперного театру

4. Фонтан “Кульбаби”

Вулиця Війтовського.

Створений він при вході до парку Культури в 1970-х роках. Цікаво, що він мав ще й приховану функцію – охолоджував техніку, що працювала в будівлі спецслужби КДБ, яка була поруч. Фактично, то не один, а шість фонтанів в одній великій чаші. Колись, чаша була обкладена гранітними плитами. Тепер, вона має лише помальовані бортики.

5.6 Фонтани вулиці Коперника

Колодязь з древніми левами роботи майстра XVII ст. Бернарда Дікембоша, постав тут у XІХ ст. Двісті років цы леви були консолями балкону на вежі ратуші. А коли вежа впала 1826 р. то леви чудом врятувалися після падіння з майже 50-ти метрової висоти. В ХІХ столітті ними і прикрасили колодязь, до якого була підведена питна вода. В радянський час фонтан перестав діяти. Тепер він знову ожив.

Придивіться на цих чотирьохсотлітніх левів. Вони тримають щити з гербами двох славних львівських патриціанських родин Вольфовичів та Кампіанів.

Ще одним фонтаном вулиці, буквально в кілька сотні метрів від попереднього, є фонтан “Водолій”, авторства легендарної Теодозії Бриж (1970-ті роки). Барельєф у вигляді давнього українця княжих часів ллє з глечика воду. А довкола нього, колом – знаки зодіаків. Він також довго (два десятиліття) не працював.

7. Фонтан Кохання

Проспект Чорновола. Неподалік оперного театру.

Створений 2013 р. Бачимо на ньому пару, що нагадує нам реальну мелодраматичну історію, що сталася у Львові в 1590-х роках. Коли закоханих розлучила смерть під час чергової тоді епідемії. Юнак міг врятуватися, та він вирішив доглядати вже хвору кохану. Але з їх смертю історія не закінчилася. Закохані заповіли поховати себе разом. Та тут втрутилася церква. Ромуальдо Мікеліні був італійцем і католиком, а його кохана – українкою і православною. Тому їх поховали на різних цвинтарях, що були на початку сучасної вулиці Городоцької. Не так і далеко від нашого фонтану. Але все ж вони з’єдналися завдяки романтичному серцю львівського поета Шимона Шимоновича. Він напише фразу для їх однакових надгробків: “Що любов з’єднає то смерть не роз’єднає”. До речі, поет був дуже популярний і за життя, і в ХІХ ст. Тепер про нього чули хіба професіонали. Нажаль.

Фонтан – музичний. На цьому місці в радянські часи також був музичний фонтан. Отже, традиція зажила з новим смислом.

8. 9. Фонтани Стрийського парку

Головна верхня алея Стрийського парку.

Фонтан “Івасик Телесик” та фонтан з русалками. Нажаль, останній ще так і не відновили. Русалки досі чекають на свою воду. Цікаво, що цей радянський фонтан створили на місці легендарного фонтану Крайової виставки. Грандіозної події 1894 р. задля якої створили першу львівську електростанцію та провели перший електричний трамвай. За 139 днів її роботи, 100 з яких були дощовими, виставку відвідало 1 146 329 осіб!

10. Фонтан з хлопчиком

Площа Митна

Спочатку, то був звичний фонтан з чашею. Правда, вона складалася з двох прямокутників накладених один на один. Тепер, то модерний “сухий” фонтан. Хлопчик, що бавиться з водою, залишився зі старого фонтану і є головною окрасою нового.

Схожі записи

  • Дві італійки на троні. Бона Сфорца

    ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас, то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова буде про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. До того ж Бона стала єдиною італійкою на троні Центрально-Східної Європи! Тут ми розглянемо лише діяльність Бони.

  • Львів мав свій сорочинський ярмарок

    Ярмарок мав свого могутнього покровителя, самого святого Юра, що мужньо вбивав дракона. Його скульптура, що стояла на аттику храму Святого Юра проглядалася з кожного закутка ярмарку і давала відчуття захисту та небесного заступництва. Але він спустився до простої людини, і став жаданий особливо дітками бо перетворився на смаколик медівник (пряник) названим юрашком. Його продавали в наметі славного цукерника (кондитера) Левицького. Його випікали для цих ярмарків львівські господині… “Газета Львівська” писала, що випікання печива сягло високого рівня. Мигдальні, цитринові, помаранчеві, кавові, ванільні, базельські, нюрнбергські, макаронні, гомеопатичні, перчені, цинамонові, алопатичні. Назви деяких з них нагадують аптеку. Кожен дорослий вважав за обов’язок купити своїм дітям того юрашка.

  • Фасад львівської опери

    Наприкінці ХІХ сторіччя Львів був центром королівства Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима й Затору в складі Австрійської імперії. І як великий регіональний центр Європи, він мріяв про величний театр. Зрештою, такий було збудовано за неповних три роки (1897-1900 рр.). І назву він отримав відповідну – Великий міський театр.

  • Вежа бернардинів

    Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.

  • Львівський “Марко Поло”, або як монах зі Львова китайському імператору допомагав та Китай описав

    Львівська родина Боїмів відома перш за все своєю усипальницею, що є неподалік площі Ринок. Але в їх останньому поколінні був особливо цікавий персонаж, це монах-єзуїт, вчений і мандрівник. Який багато в чому відкрив для Європи Китай. Це був свого роду львівський Марко Поло. Тільки, на від міну від Марка, Михайло писав не фантастичні спогади, а наукові трактати та створював точні карти. Але про Марко Поло світ знає, а нашого Боїма майже забув. То ж давайте пригадаємо цю дивовижну людину.