·

Легендарні фонтани площі Ринку у Львові

Народна мудрість говорить, що на вогонь і воду (яка тече чи падає), можна дивитися безкінечно. Тому, фонтани і заворожують. Завдяки їм оживають кам’яні джунглі міста. Але їх виникнення було пов’язано не з естетикою, а тривіальним водопостачанням. В давнину їх називали не інакше як криницями бо головна їх функція була аналогічною – люди черпали з них воду і несли до своїх помешкань. Вода у фонтани подавалася з позаміських джерел трубами, тому що місто не могло собі дозволити копати криниці. Їх було потрібно сотні, а це б швидко зневоднило підгрунтові пласти.

Мелюзина

Перші фонтани Львова виникли на єдиній тоді площі в межах оборонних мурів – площі Ринок. Спочатку, то була водойма під назвою Мелюзина. Мелюзина – фея з кельтських легенд. Це дух свіжої води в джерелах та річках. Отож, назва відповідала призначенню водойми. До Мелюзини збігалися всі тодішні водогони міста. На XVIII століття їх кількість сягнула аж шістнадцяти. Ця водойма була на сході площі, між сучасними фонтанами Адонісом та Діаною.

Перші Нептун та Діана  Львова

Та одного джерела води для п’ятитисячного міста (саме стільки жило в межах міських мурів) було явно замало. 1697 року на Ринку створили криницю Нептун, і прикрасили дерев’яною статуєю бога морів з грецьких міфів. 1744 року створили і третій фонтан площі –під назвою Діана. Це римська богиня рослин і тварин, полювання та плодючості, зокрема і жіночої.

В перші роки австрійського панування, в час реконструкції міста, старі криниці знесли і 1793 року спорудили чотири криниці-фонтани. Десь між 1810-1814 роками австрійський скульптор, що оселився у Львові, Гартман Вітвер прикрасив їх кам’яними статуями божеств Нептуном, Амфітрідою (дружиною Нептуна), Діаною і героєм Адонісом (якого кохала сама богиня кохання Афродіта). Перша згадка про них датується 1815 роком. Це було розпорядження магістрату (міської ради) про запобігання їх пошкодження в час святкування українцями свята Йордан. Традиція святити воду в ринкових фонтанах на Водохреща дожила до приходу радянської влади, яка вважала релігію небезпечною для свого панування.

Ось ці фонтани прикрашають місто до наших днів. Нептун і Діана поставленні на місці однойменних старих фонтанів. А Адоніс і Амфітріда постали для симетрії на інших кутах ратуші. До речі, Нептун на фонтані не єдиний Нептун на площі. Ще один, але вже у вигляді рельєфу, прикрашає будинок під номером 8 (палац Бернартовичів).

Божественні страждання

Ці ринкові фонтани напували не одне покоління львів’ян, і проживали разом з ними і радість і біду. Діана навіть якось втратила свою голову. Її відновив скульптор Євген Дзиндра (його творінням є і леви при вході в ратушу). Позувала скульптору його донька. Цікаво, що скульптор зумів відгадати положення голови. Бо фото з тим як виглядала Діана до пошкодження вдалося віднайти, коли її голова вже була на місці. Інтуїція таки не підвела митця.

Вже в 2000-х роках фонтан Діана знову отримав пошкодження. На цей раз проблема була з лапкою собаки. Частину грошей на реставрацію зібрали на акції журналістів (2003 р.), яку жартівливо назвали “Дайте на лапу”, або “Четверта влада за четверту лапу”. Значну суму згодом пожертвує колишній львів’янин, а тоді громадянин Канади – Роман Хоміцький. Лапку успішно відновили.

Не одноразово страждав і Нептун. Так, того ж 2003 року, йому відірвали пальці з тризубом. Його дружина колись втратила веретено, так і стоїть з порожньою піднятою рукою й до тепер.

Нептун зі зігнутим тризубом. 1941 рік

Фонтани води і землі

Ну і на останок згадаємо про версію, що Нептун з Амфітрітою уособлювали води, а Адоніс з Діаною – землю. Все можливо. Але хай там як, а без тих фонтанів тепер важко явити древню площу романтичного міста.

Амфітріда, не з переду
Діана. 1930-ті роки

Схожі записи

  • Вілли Львова. Кастелівка

    Наприкінці ХІХ століття двоє львів’ян вирішили купити пустки на південь сучасної вулиці Бандери, би створити там затишний район вілл з садочками. Ідею вони перейняли в Англії. Загалом вони планували збудувати тут 64 вілли.
    Кожна вілла планувалася цілим рядом майстрів. Крім архітектора працювали скульптори, керамісти, ковалі, ландшафтні архітектори. Тут вперше ві, Львові з ланшафтом не боряться, а він стає головним і диктує свої умови. Часто саме рослини впливають на декор будівлі. А які тут паркани, справжнє мереживо.

  • Стрийський парк – найвеличніший парк Львова

    Парк створив легендарний львівський парковий майстер та інженер міських плантацій Арнольд Рерінг. Він заклав його у 1879 році на місці ярів та Стрийського цвинтаря, закритого за півстоліття до цього. Рерінг висадив в парку майже 40 тисяч дерев. Серед них навіть було дерево, яке дожило як вид з часів динозаврів. А 1887 року нижню алею прикрасив пам’ятник Яну Кілінському, герою польської революції очоленої Тадеушем Костюшком, генералом і соратником Джорджа Вашингтона. Так, Костюшко був одним з творців США. З появою цього пам’ятника парк назвали на честь Кілінського. Згодом назва Стрийський таки перемогла.

  • Атляс – легендарна львівська кав’ярня, що воскресла

    “Атляс”, кав’ярня на площі Ринок, 45. Але сучасна кав’ярня це реінкарнація тієї, що існувала тут з 1880-х і до Другої Світової війни. Є місця, які овіяні особливою привабливістю. Такою був старий “Атляс”. Його називали пупцем Львова. По-перше, була ця кав’ярня в самому центрі, на Ринку. А по-друге, її полюбили люди мистецтва, які її і прославили.

  • Дежавю або Балкони ви мої, балкони…

    Львів, як і багато міст світу пережив етап масового будівництва. Етап, коли головним була житлова площа, а не її вигляд. Етап масового будівництва висотних будинків за типовими проектами. Ця типовість була настільки типовою, що нерідко доходило до справжніх парадоксів.

  • Сокаль і Орша – дві битви однієї війни і львівський меч

    У львівському музеї арсенал експонують меч і обладунок рицаря Фредеріка Гербута. Він загинув потонувши в річці Західний Буг біля Сокаля 2 серпня 1519 року. Його найшли в 1955 році. Природні умови склалися так, що обладунки збереглися напрочуд добре. А меч і досі готовий до бою. Треба лиш підгострити. А минуло на хвилиночку аж пів тисячоліття.

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.