Чорна Кам’яниця у Львові
Так чому вона почорніла?
“Чорна кам’яниця”, що на площі Ринок, 4, привертає увагу не лише своїм виглядом, а й загадковою назвою. Почнемо з того, чому «кам’яниця»? У давні часи магдебургії, львів’яни чітко розрізняли будинки і кам’яниці. Будинок – щось дерев’яне, а кам’яниця – з каменю і цегли. Тому, на будівлях старіших за два століття, дотепер пишуть саме кам’яниця, аби термін відповідав епосі.
А тепер про її чорний колір. Подейкували, що почорнів дім сам по собі, а не був так оригінально помальованим. Висувалися численні теорії його загадкового почорніння. Назвімо кілька з них.
- Чорний колір, – це результат “закопчення” каменю, особливо в час, коли у місті активно опалювали кам’яним вугіллям.
- Почорніння свинцевих білил внаслідок впливу атмосфери. Білила накладалися на камінь фасаду як ґрунтовка, для подальшого розмалювання. І так, чорна кам’яниця колись мала різнокольоровий фасад. Особливо тішили кольорами численні скульптури.
- Казкова версія. Почорнів дім внаслідок натирання кам’яного фасаду соком зі шкірок зелених горіхів.
Дивно, що чорний колір кам’яниці привертав таку увагу!? Насправді, в місті це була не єдина чорна будівля, що потемніла без прямого втручання людини. Згадаймо Успенську церкву на вул. Руській, храм святого Андрія на пл. Соборній і каплицю Боїмів.
Чорною кам’яниця називається лише з ХІХ ст. До того вона носила й інші назви, пов’язані не з кольором, а з власниками – Київська, Лоренцовечівська, Анчевського або докторівська. Це були дуже впливові та багаті львів’яни. Тепер час згадати її прославлених власників.
Аптекар, який рятує мера
Аптекар Ян Юліан Лоренцович прославився перш за все порятунком бурмістра (мера) Бартоломея Убертовича. Його викрав Самійло Немирович. Немирович вчинив злочин, бо мер наказав його заарештувати через зґвалтування ним дівчини, яка торгувала пляцками на Ринку. Вирок був найсуворішим – смертна кара. Та через тиск шляхти, (а Самійло був шляхтичем) призвів до пом’якшення вироку на тюремне ув’язнення. З тюрми його визволили друзі. І тікаючи, він прихопив з собою Убертовича, би покарати за свій арешт.
Лоренцович – єдиний представник влади (був тоді депутатом), який не розгубився. Попросив у воєводи солдат князя Заславського, і з його ротою наздогнав утікачів та визволив бурмістра. Лоренцовичу гідно віддячать, – дарують дім на Ринку, а головне, викарбують подяку на головному львівському Леві, що охороняв вхід Ратуші. І саме ця подяка і прославить цього аптекаря у віках, бо відтоді того лева називають не інакше як левом Лоренцовича. Так, що інколи грамота важливіша за цілий дім.
До речі, нашу Чорну кам’яницю Лоренцович розбудує, додавши до неї третій поверх.
Лікар-мільйонер та святі
Мартин Анчевський, зять Лоренцовича – казково багатий лікар, купець і політик. В час облоги Львова Хмельницьким, створили спеціальну комісію, яка оцінювала майно львів’ян, аби визначити суму відкупу. То ось вона назвала Мартина шостим за статками (багатством) мешканцем Львова. Ще він був лавником (суддею) і війтом (головою міського суду), райцею (міським депутатом) та бурмістром (мером). На коронації короля Яна ІІІ Собеського, як представник Львова, запропонував перейменувати місто зі Львова на “Joannopolis” (місто Івана), як подяку королю за порятунок від турків. Пригадаймо, що Кам’янець (тепер Кам’янець-Подільський) тоді порятувати не вдалося, і він прожив під турецьким пануванням довгих 27 років.
В історії будинку він залишив скульптурний слід. Центральна скульптура зображає його небесного покровителя – Мартина. В нас це досить маловідомий святий, але у Франції він мегапопулярний. А в Україні, його добре знають хіба в Мукачеві, покровителем якого він є. Образ святого легко впізнаваний. Це рицар на коні, який відрізає частину свого офіцерського плаща, віддаючи той відрізок жебраку. Щодо решти скульптур, то бачимо Божу Матір з дитятком Ісусом та святого Станіслава. А на капітелях є апостол Лука – патрон лікарів, і святий Ян з Дуклі, перший львівський святий, який, мабуть, не раз вживу проходив повз це місце. Привертає увагу й обрамлення вікон виноградною лозою.
