Фасад львівської опери

Наприкінці ХІХ сторіччя Львів був центром королівства Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима й Затору в складі Австрійської імперії. І як великий регіональний центр Європи, він мріяв про величний театр. Зрештою, такий було збудовано за неповних три роки (1897-1900 рр.). І назву він отримав відповідну – Великий міський театр. Його велич полягала не лише в розмірах (45 на 95 метрів в основі), а й в пишному декоруванні скульптурою, ліпниною, живописними полотнами, позолотою і кам’яним оздобленням. Фактично, над ними працювали усі тодішні митці Львова. Театр миттєво став чи не головною окрасою міста, а через століття, навіть перетворюється на його обличчя. Так єдина купюра, що презентує Львів на гривнях (двадцятигривнева) має саме його зображення.

Розглянемо детальніше його фасад, завжди доступний для огляду, ну хоча б на грошах. Трикутний фронтон рясно заселений горельєфами і перегукується з античними грецькими храмами. Але у нас тут зобразили не життя богів, а людські почуття. Зрештою, саме їх i показує театр. Праворуч на фронтоні бачимо дві пари, що п’ють вино, і поки одна відпочиває сидячи, інша вже танцює. Це уособлення Радості, яке перегукується з грецьким святкуваннями на честь бога вина Діонісія. Про це нагадує і пантера, що причаїлася у куточку. Вона була головним візничим цього бога. Ліворуч бачимо як воїн викрадає жінку, а дівчина оплакує смерть коханого. Це уособлення Горя. А щоб його гідно витримати, у кутку причаїлася Мужність у вигляді орла. Посередині юнак заслухався порад старця. Це Мудрість. Про це свідчить Сфінкс, на якому сидить дідусь. Адже відомо, що Сфінкса за легендами можна було перемогти лише мудрими відповідями на його загадки. Горельєфи виконав львівський скульптор Антоній Попель.

Увінчують фронтон три генії, уособлення Трагедії (з кинджалом), Слави (з позолоченою пальмовою гілкою) та Музики (з лірою). Ці шестиметрові бронзові велетні створив Петро Війтович у столиці австрійської імперії Відні, де він колись вчився. Зі Славою пов’язана пікантна легенда. Ніби, століття тому гінеколог Антоній Марс (реальна особа) авторитетно заявив, що Слава має живіт як на четвертому місці вагітності. Його колеги не повірили, відтак навіть влаштувати парі. І він знайшов позувальницю, яка підтвердила, що в час позування вона таки була на тому місяці вагітності. Бо скульптор прагнув показати безперервність слави у поколіннях.
В нішах, на рівні другого поверху, легко впізнаємо сидячу Трагедію (Антоній Попель) та Комедію (Тадеуш Баронч).
Згадані скульптори своїм національним походженням вказують на багато національність Львова. Війтович був українцем, Попель – поляком, Баронч – вірменином.
Серед фігур, що оперлися на арки, привертає увагу та єдина, що від нас відвернулася. Це богиня долі Фортуна. Промовисто, що вона зображається саме так, бо в житті більше проблем ніж радісних моментів. І якщо ще раз окинути оком описані вище скульптури, то вимальовується цікавий факт: Трагедія зображена частіше ніж Радість. Але, це не має засмучувати. Древні греки вважали, що саме Трагедія допомагає жити щасливо, бо вона нас змушує все глибоко відчути, продумати і очиститися. Цей досвід, вони називали катарсисом.

Два стовпці біля фронтону, це вже паралель з сонячним культом древнього Єгипту. То обеліски: гранчасті стовпи, які звужується доверху і закінчується пірамідою. Саме на обеліски падали перші промінчики вранішнього сонця, що дає надію на новий день, і новий етап у житті.
Двічі оспівується поезія у вигляді барельєфних панно. Це «Вшанування поезії» (ліворуч) та «Гомер декламує свої поеми» (праворуч).
Внутрішнє оформлення потребує окремого допису.

Схожі записи

  • Скільки левів є ві Львові?

    Скільки ж левів у Львові? Багато, скажете ви, і будете безмежно праві. Вони всюди куди не глянь. Гріються на обрамленні вікон, ховаються від львівського дощу під балконами. Сидять на клямках, помагаючи відкривати двері. Та ба, навіть оберігають каналізаційні люки і лавки. Всюди, куди не глянь, можна побачити левика. А на старих дверях до древнього вірменського банку Mons Oius їх зачаїлося аж 99, на кожній голівці цв`яху по лев’ячій голові.

  • Львів мав свій сорочинський ярмарок

    Ярмарок мав свого могутнього покровителя, самого святого Юра, що мужньо вбивав дракона. Його скульптура, що стояла на аттику храму Святого Юра проглядалася з кожного закутка ярмарку і давала відчуття захисту та небесного заступництва. Але він спустився до простої людини, і став жаданий особливо дітками бо перетворився на смаколик медівник (пряник) названим юрашком. Його продавали в наметі славного цукерника (кондитера) Левицького. Його випікали для цих ярмарків львівські господині… “Газета Львівська” писала, що випікання печива сягло високого рівня. Мигдальні, цитринові, помаранчеві, кавові, ванільні, базельські, нюрнбергські, макаронні, гомеопатичні, перчені, цинамонові, алопатичні. Назви деяких з них нагадують аптеку. Кожен дорослий вважав за обов’язок купити своїм дітям того юрашка.

  • Парк Культури у Львові, та його атракціони

    Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького. Вже з самої його назви випливає спеціалізація парку. Він активно розважає нехитрими атракціонами вже понад півстоліття. Створений в 1959 року на місці колишніх цегелень, стихійного сміттєзвалища і закритого на той час стрийського цвинтаря, парк відразу почав обростати розважальними місцями,..

  • Львівська “фабрика повидла” або промисловий замок

    Підзамче це колоритний, але донедавна депресивний район міста. Формується воно як промислова околиця Львова. Кількість підприємтств тут зросте після прокладання поруч залізниці на Броди, до кордону з тодішньою Російською імперією. Тут і досі є з десяток підприємств, більшість яких згадують про свою виробничу діяльність лише як про далеку історію. Фабрика повидла, одна з них. Проте, вона має величезну особливість, а саме неймовірно романтичний вигляд, і нагадує швидше готичний замок, а не фабрику.

  • Найвелелюдніший мітинг древнього Львова

    Та гул вигуків перекрило небо. Враз здійнялася страшенна буря. Зевс почав лупити блискавками, улюбленою своєю зброєю проти непокірного людства. Видно, вирішив помогти своєму коронованому брату на землі. Небо настільки затягнуло хмарами, що не стало видно хто говорить.

    Почалася паніка. А так як на мітинг зібралися не просто люди, а шляхта, тобто військові, лицарі королівства, враз в їх руках в тому часі небезпеки потягнулася до зброї. Заблищали шаблі витягнуті з піхв миру, і грозили небу чи королю земною війною. Вигукували імена зрадників,

  • Музей вишиваних ікон отця Дмитра Блажейовського

    Дві кімнати вщерть заповнені його неймовірними вишитими образами. Зокрема є серія присвячена головним святим Церкви, біблійним притчам, українським достойникам, чудотворним марійським образам України. Та найбільше вражає вишитий повний іконостас. Всі вишиті ікони музею творять єдиний комплекс завдяки золотавому тлу ікон, який відносить нас до символіки візантійської іконографії.