Сокаль і Орша – дві битви однієї війни і львівський меч
У львівському музеї арсенал експонують меч і обладунок рицаря Фредеріка Гербута. Він загинув потонувши в річці Західний Буг біля Сокаля 2 серпня 1519 року. Його найшли в 1955 році. Природні умови склалися так, що обладунки збереглися напрочуд добре. А меч і досі готовий до бою. Треба лиш підгострити. А минуло на хвилиночку аж пів тисячоліття.
Власник артефакту
Хто ж був той Фридерік, і що то була за битва? Фридерік або Фредруш мав високе становище. З 1502 року був придворним польського короля. Його обрали галицьким підкоморієм (суддею). Та він відмовиться від тієї посади. Мав замки в Підкамені та Олеську (Львівська область). Останній отримав як посаг від дружини. Його рід походив з Сілезії. Неодноразово бився з татарськими нападниками і до тієї рокової битви.
Його тіло в обладунках знайшли в річці. Його особу визначили по гербу. Через 10 років Сергій Горбенко відновив ймовірний вигляд Гербута. Цікаво, що він зобразив вуха малими. Згодом виявили по портретах Гербутів, що то була їх основна ознака.
Перебіг битви
Роковою вона стала не лише для нього. Це був не просто черговий татарський набіг заради здобичі. Це була каральна експедиція Кримського хана, як помста за походи запорожських козаків під Очаків. Бо козаки були підданими польсько-литовської союзної держави. Отож, сорокатисячна орда вторглася аж під Сокаль. Проти неї вдалося швидко зібрати лише сім тисяч вояк. І хоч серед керівників і був славний переможець московського війська Костянтин Острозький, та сили були не рівні і польсько-литовські війська вщент програли у двох битвах втративши півтори тисячі полеглими. Це було дві битви. Одна на руїнах Сокалю, інша на березі Бугу. Острозький в обох радив почекати. Бо сил замало. Та й до того місцевості явно не підходили для розвороту кінних лицарів. Він навіть пропонував хитрість. Зачекати поки частина татар переправиться через річку і дати бій розділений таким чином орді. Та його не послухали і великий гетьман Микола Фірлей пішов в наступ. Як і передбачав Острозький, місцевість і град стріл не дозволили вчасно розвернутися рицарям в бойовий порядок. Тоді він він вирішить хоч трохи зарадити ситуації і переправиться зі своїми силами через інший брід. Його напад дав час основним силам розвернутися в бойові порядки. Та це не порятувало. Через складний терен татари обійдуть їх з флангу і оточать. Хоч більшість і прорвала оточення. Та це був розгром. Серед загиблих був і власник нашого меча і кольчуги.
Дивна пропозиція хана
Як не дивно після цієї перемоги хан пропонує правителю Литви і Польщі Зігмунду І Старому свій союз в боротьбі з Москвою. З якою Литва і Польща вели тоді війну вже сьомий рік. Війна ця була добре підготовленою Моквою. Вона прорвала блокаду Лівонії, через яку не могла створити нової артилерії, бо головне постачання таки йшло з Європи. Царю Василію ІІІ вдалося залучити до коаліції проти Польсько-Литовської федерації Данію та Німеччину (Священну Римську імперію). По місячній облозі, Москва візьме Смоленськ, як виявилося на 97 років. Проте, всі грандіозні плани Москви розбилися під Оршею де Костянтин Острозький з меншими силами розбив московські сили. Від тоді війна ведеться з перемінним успіхом, проте без суттєвих переваг. То ж обачливий в Сокальський битві Острозький за п’ять років до того виявився рятівником і переможцем у вікопомній битві.
Москва претендує на всю Русь
То вже була третя війна між Москвою та Литвою. Її причиною було не просто завоювання якоїсь чергової прикордонної провінції. Ні. Москва претендує на майже на всі землі Литви, в тому числі й Київ. Бо за Івана ІІІ Москва вирішить стати імперією. І не якоюсь черговою, а “третім Римом”. Іван ІІІ проголосить себе царем, і претендуватиме від тоді, як і його наступники, на всі землі Русі.
Татари союзники чи вороги? Загалом у цій війні татари радше були на боці Литви. Так на початках вони здійснили рейд аж на московські землі в так звані Верховські князівства, що біля Смоленська. Через три роки на московські володіння на Сіверщині. а наприкінці війни в 1521 році аж на Москву, до речі разом з запорожцями. Хоча, нападають і на литовсько-польські володіння в 1516 і описаному нами тут 1519 р.
