·

Губернаторські вали у Львові

Сквер створений на оборонних валах між вулицями Підвальною (Під валами). Він формує перше паркове кільце навколо старого міста (середмістя), яке утворилося по периметру оборонних споруд. Тож, можете спланувати пройтися ним повністю, а це майже 3 км.

Оборона

На валу збереглася оборонна вежа названа Пороховою, якій чотири з половиною століття. Відкрито фрагмент Босяцької хвіртки. А в підніжжі валу є Міський з 1556 року та Королівський арсенали 1646 року, та фрагменти високого і низького оборонних мурів. Навіть ці фрагменти оборони міста свідчать, що тут вони були особливо потужні, та саме звідси Львів вперше за триста років був взятий штурмом молодим шведським королем Карлом ХІІ, який зумів це зробити навіть без артилерії. Вважається, що зумів він це зробити через помилку монахів кармелітів. Вони збудували за мурами міста свій монастир, і би скоротити львів’янам дорогу до нього, вони змусять Львів пробити навпроти себе ще одні ворота. Хоч військові інженери і протестували, та монахи перемогли. І, як виявилося то була їх піррова перемога.

Залишила сліди і Друга Світова. Так в 1940-х тут з’явилося бомбосховище. По війні виставлялася твофейна техніка, за що сквер якийсь час в народі називався трофейкою. А ще є легенда, що шикарні мармурові леви біля Порохової вежі є привезені з австрійського палацу Шенбурн, теж як радянський трофей. Хоч, виявилося все прозаїчніше. Вони походять з гробниці Міллерів з біляльвівського поселення Зимна Вода. Гробницю зруйнувала радянська військова частина, що поселилася в його маєтку. А леви якись час поневірялися. Поки їхз не придбала спілка архітекторів якій належить вежа.

Український банк, і не тільки

Крім оборонних пам’яток до валу, з підвальної виходить фасад українського банку “Дністер”, неймовірна модерна будівля з гуцульськими елементами. Банк був виявом фінансвої спроможності українців австрійського Львова. Крім банку тут було товариство “Батька-Сокола”, що готувало кадри дл майбутньої української армії. Та вперше виступив на сцені легендарний Лесь Курбас, що створить модерний театр в радянсьбкоум Харкові, а згодом буде замучений радянською владою на Соловках.

Храми та палаци біля валів

З валів добре видно Успенську церкву, що була духовним серцем українців древнього Львова, а на рубежі XVI-XVII столітть, то був не офіційний центр всього православного світу України та Білорусі. І в ній висв’ячено на митрополита Галицького і Київського Петра Могилу. Якийсь час був похований Іван Підкова. Виникло ставропігійське братство, Працював Іван Федорович, “друкар книг небачених”. Ренесансна архітектура, незвична для для українського православ’я, та оборонна дзвіниця, справляють також незабутнє враження.. Поруч видніється гігантський купол колишнього костелу отців домініканців.

Біля них стоїть пам’ятник Федоровичу, та копія першого електричного трамвайчика. Під захистом Федоровича живе базар старих книг, що погодьтесь є симоволічно.

З вулиці Винниченка не менш цікаво. На вали виходять два монастирі кармелітів і кармеліток з XVII ст. та  палаци губернаторів і намісників імператора. Тому вали відразу стали модним місцем прогулянок для представників влади провінції.

А ще на валах є чи не найстаріша школа Львова, яка починала своє існування при згаданому вже монастирі домініканців в 1818, і переведена сюди в 1850-х. Будівля школи походить з 1809 р, через що вона ввійшля в книгу рекордів України як одна з найстаріших шкільних будівель, де досі ведеться навчання.

До скверу примикає  і казкова пожеждна частина, найстаріша в місті. А поруч з нею є меморіал Небесної сотні, з якого відкривається ще одна панорам на старе місто.

Тепер на валу з’явилися численні майданчики для спорту, питний фонтачик та пам’ятник В’ячеславу Чорноволу.

Народження скверу

Сквер зародився 1821 року за ініціативи губернаторського радника Вільгельма Райценгайма. Тому сквер тоді в народі назвали Райценгаймівкою. Та буря 1850-х знищила найстаріші дерва, і сквер впорядкує легендарний львівський садівник Карл Бауер.

Отож, місцина варта уваги, тих хто не любить багато ходити, а хоче багато бачити.

А ще, гуляючи цим сквером спробуйте знайти фрагменти закам’янілих дерев.

Схожі записи

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.

  • Коротка історія Львова

    Місто як частина різних держав та міждержавних утворень мало різну роль. Інколи – як столиця держави, частіше, як столиця провінції. Проте, завжди зберігало вагомий вплив на цілий регіон.

  • Храм Єлизавети і Ольги, або львівська церква як пам’ятник королівському коханню

    Храм вирішено назвати в честь вбитої імператриці Єлизавети Баварської. Можливо, серед іншого, сподівалися і на фінансову допомогу самого цісаря Франца Йосипа І.

    Кажуть, королі не можуть одружитися по любові, імператору Францу таки вдалося. Планувалося, що він одружиться на її сестрі. Та коли він побачив Єлизавету то змусив все переграти. До речі, вона була його двоюрідною сестрою.

  • Дежавю або Балкони ви мої, балкони…

    Львів, як і багато міст світу пережив етап масового будівництва. Етап, коли головним була житлова площа, а не її вигляд. Етап масового будівництва висотних будинків за типовими проектами. Ця типовість була настільки типовою, що нерідко доходило до справжніх парадоксів.

  • Правила легендарної кав’ярні “Атляс”

    На Ринку в 1880-х роках виникла кав’ярня, що стала легендарною. Це було місце товариського відпочинку львівської богеми. І робилося то все з підкресленим гумором, що ще більше приваблювало публіку. Її власник Едуард Терлецький розумів це і тому придумав дотепні правили кав’ярні, які  самі по собі вартують уваги. Отож, до вашої уваги правила поведінки в “Атласі”, яких мав свято дотримуватися кожен, хто був її клієнтом і мав намір таким зоставатися й надалі.

  • Екскурсія вуличкою Краківською

    Маємо намір прогулятися неспішно невеликою, але старовинною вуличкою. Яка вже півтисячоліття не змінювала своєї назви. Це Краківська. Її назва походить від дороги та воріт, що вели в напрямку Кракова. Це був один з двох в’їздів виїздів до міста, коли воно було оточене оборонними мурами, вежами та ровами.

    Відома і її попередня назва. Колись її називали Поганською або Сарацинською, бо тут мешкали мусульмани. А Краківська брама тоді називалася татарською. Згодом громада їх занепала і назва відійшла в небуття. Перша згадка про назву вулиці – Краківська датується 1441 роком.