Історія про те як гроші Львова допомогли обрати французького принца королем Польщі. Але за позику Львів’яни зажадали собі у заставу не що інше як королівську корону.

Заставлена за позику корона і скіпетр

Вимога до Львова би той повернув корону

1574 року з нагоди коронації нового короля Варшава звертаються до Львова з вимогою видати королівську корону та скіпетр, що зберігаються в міській скарбниці. За ними має приїхати воєвода Тарло.

Як корона потрапила до Львова

Зберігся лист про передачу корони Львову. В ньому йдеться, що її передав високоповажний пан Станіслав Венжик, стольник землі краківської, староста сондецький. Корона була золота з дорогим камінням та перлами.

Історія корони

В тому листі подається і історія корони. Її на власні кошти купив покійний король Сигізмунд ІІ Август. Купив він її в купців Лоїшіїв з Гданська. Тобто, то не була головна, коронаційна корона, а лиш додаткова. Та все ж то була королівська корона.

Недоторканість корони

Розкривається і причина передачі корони та скіпетра до львівської скарбниці: “для обдумування суті про зарплату Їх Милостям Панам воякам послані”. Мабуть, то була застава з метою отримати гроші для швидкої виплати. Бо вразі не сплати воякам завжди існувала реальна загроза бунту війська. Підтверджена неодноразово в житті.

В листі суворо застерігається, що Львів не може розпоряджатися ними (короною і скіпетром) на власний розсуд ні за яких умов. “…нікому з рук наших і зі сховища нам, тим же паном старостою довіреного, не віддамо, окрім власної бутності Його Милості Пана старости сондецького, котрому єдиному  такі речі з коронної скарбниці до його вірних рук подані і складні, за виїмком, якби Пан Бог допустив смерті Пана старосту сондецького, тоді повинні будемо видати, кому Й. К. Величність з Річчю Посполитою, або, якби Й. К. Величності не було, сама Річ Посполита накаже видати. Оці ось речі і вищеназвані цінності нами вірно і обережно з ретельністю великою будуть збережені… оцей наш лист ми, бургомістр і Рада міська підписали і печатку відомства нашого на тому ж листі відтиснули… у ратуші міста Львова”. Тож бачимо, що корона і скіпетр були не платою за позику, а високою гарантією, що король гарантує повернення позичених коштів.

Гроші були потрібні для обрання нового короля

Що ж то за події були, які змусили двір позичати у Львові під такі високі гарантії як корона та скіпетр. Бо такі гарантії таки не буденні. А справа була все європейського масштабу! Її гравцями крім Польщі були Габсбурги (Священна Римська імперія) та Франція.

1572 року помер король Сигізмунд ІІ Август. Новим королем Польщі і Великим князем Литви (титул був спареним) обрано французького принца Генріха Валуа. Цим кроком Париж намагався здобути союзника на Сході проти свого вічного ворога – династії Габсбургів, що оточили Францію своїми володіннями: з півдня в Іспанії та на сході і півночі в Німеччині та Нідерландах. Це були перші повноцінні вибори короля Польщі! Тож претендентом на трон Польщі стає принц з далекої Франції.

Що ж то був за французький принц?

Шлюб заради коаліції

Це був син самої Катерини Медичі з карколомною біографією. За рік до його обрання королем Польщі в Парижі відбулися знаменита кривава Варфоломіївська ніч, в якій Катерина Медичі намагалася одним махом вбити всіх дворян гугенотів. Зрештою, бійня тривали кілька місяців по всій Франції. В ній загине від 5 до 30 тисяч гугенотів. Це була кульмінація тривалих релігійних він у Франції. А вінцем перемоги Медичі і католицької партії Франції мав стати шлюб нашого принца Генріха з королевою Англії Єлизаветою І, би залучити Англію до війни з Іспанією. Тоді Генріху було 17 років. Та не склалося.

І от його відправляють в Річ Посполиту, аби перетворити ту далеку країну в союзника у боротьбі з Німеччиною, ще одним ворогом Франції. Самому Генріху не було чого втрачати. Трон Франції йому слабо світив. Його старший брат був молодим королем у віці 24 років, і міг довго прожити і до того ж народити нащадків. Та тільки трон звільнився як він миттєво тікає з Польщі і стає на 15 років королем Франції. Останнім королем зі своєї династії Валуа. Тож королем Польщі він пробув 118 днів!

Король Франції

Його сестрою була Маргарита відома як “королева Марго”. Матір дуже любила його більше за інших своїх дітей і називала “моє все”. Мріяла би він таки став королем Франції. Та як король він не здобув успіхів. Простолюд називав його королем-Іродом. А любляча мати скаже, що він “король нічого”. Врешті, він загине від руки католика-фанатика домініканського монаха. За те, що повбивав своїх же католицьких супротивників кардинала де Гіза та герцога Генріха. Варфоломіївська ніч була відімщена хоч і не гугенотом.

Ця епоха історії Франції добре описана Олександром Дюма, тож добре відома мабуть і нашому читачу. Де б взяти таких Дюма для прославлення і нашої історії, яка була не менш феєричною та цікавою!?

Генріх Валуа – король Польщі, який зруйнував королівську владу в Польщі

А тепер детальніше про його хоч і коротку та не менш цікаву польську долю. Тут слід підкреслити, що Валуа не відразу зрозумів в що вляпався. Король Польщі то не те саме, що король Франції. Тут всім заправляє шляхта. Він був шокований від такого стану справ.

Під час коронування він це усвідомив. Так до нього підійшов не знявши капелюха провідний опонент його обрання протестант Фірлей. Він вимагатиме від Генріха присягнути перед коронацією про дотримування вимог шляхти: “Присягнеш, або не правитимеш”.

Ці вимоги шляхти відомі як Геріхові артикули. Згідно них

• гарантувалася свобода віросповідання шляхти,
• від тепер король не передавав влади синам. Король вибирався на вільних виборах шляхтою,
• сейм мав скликатися що два роки, королі зобов’язувалися погоджуватися з його рішеннями,
• без згоди сенату король не міг оголосити війни чи укласти мир,
• постійно діюча рада при королю з 16 сенаторів мала скеровувати дії короля, тобто наглядати за всіма його рішеннями,
• шляхта отримала дозвіл на непокору королю, якщо той порушить її права

Ця угода поклала початок фіксуванню зобов’язань кожного нового короля. Так, ще не ставши королем він остаточно звів королівську посаду до цілком залежної від дворянства. Що вплине на все подальше існування королівства.

Цікаво, що в Польщі його називали не Валуа, а Валежичем.

Крім урізаної влади Генріх був розчарований і самою польською землею. Її кліматом та звичаями. Він не розумів польської мови і не починав її вчити. І чи не весь час проводив за грою в карти з друзями-французами. Програвав великі суми, часом і з державної скарбниці.

Може шляхта і тішилася б такому слабкому королю, при якому б керувала саме вона. Але насправді владу узурпували магнати Зборовські.

Сам Генріх не відмовлявся від титулу польського короля. І мав намір посісти два трони одночасно. Проте, Польща вимагала його повернення. Сейм дав йому 9 місяців на роздуми. І назначений день його приїзду на кордоні його чекала велика делегація. Та він не приїхав. І почалися вибори нового короля.

Львів таки не довіряв королю в справах грошей

Отож, на обрання та коронацію нового короля і мабуть знадобилася вагома і швидка позика. А Львів видно мав спроможність її надати, як найбільше і найбагатше місто Русі (України). Та королівському слову мало довіряли, то ж очевидно лише застава корони могла вирішити справу гігантської позики позитивно.

То скільки?

Але так і залишається не відомим скільки місто тоді позичило, і скільки йому повернули грошей.

P.S. Що ще цікавого було того року в славному місті Львові?

Іван Федорович видав “Апостол”. Це перша точно датована друкована книга України.