Панорама Львова з даху будинку на площі Ринок 36
Скромний палац з Гераклом
Чимало привабливих палациків має площа Ринок. Та сьогодні мова про надміру скромний і позбавлений декору дім під номером 36. Чому він такий? Все пояснюється тим, що Львів перейшов до Австрії у час свого занепаду. І навіть на привабливому Ринку, де століттями мріяли жити купці польського королівства, багато будинків перетворилися у справжні руїни. Не минула така доля і того, що зараз має номер 36. Тодішня влада зробила все, аби швидко перебудувати ті руїни. Дуже рідко були гроші на їх пишне декорування. Головне, щоб не руїна.
Єдиною прикрасою є дивні голови під балконом. Це чоловічі голови, що виглядають з тваринних пащ. Можливо, так обіграли традиційне зображення Геракла, вдягнутого в шкіру Немейського лева з лев’ячою головою замість шапки? Можливо то роботи Матвія Полейовського – скульптора-творця численних ангелів у головному римо-католицькому храмі України, костелі Внебовзяття Марії?
Польські улани на службі в Австрії
Та ця традиційна для Ринку тривіконна кам’яниця має цікавезне минуле і сьогодення. Найцікавіша історія відбулася в палаці саме в перші роки правління Австрії. На третій рік правління нової влади з’явилася загроза війни з Турецькою імперією. Тоді Туреччина була не так далеко, бо їй належала Молдова і південь Румунії.
В новоприєднаній Галичині примусова мобілізація йшла не так вже і гладко. Австрійська держава була ще чужою. І Відень робить ставку на польський патріотизм місцевої шляхти (дворянства). І вони почали формувати суто польський корпус уланів. Навіть не переклали польську термінологію, і німці на свій лад стали вимовляти польські військові терміни як ось tovwarziken з польського tovarzysz (товариш) чи posdoven від pocztowy (постовий). Щоправда, керувати тим військом обрали не поляка, а швейцарця де Гоце. Той був типовим найманцем. Встиг послужити і в російському, і в австрійському військах. Зрештою, він трохи говорив польською. Втім, поляки таки його розуміли.
Тут мешкає родич короля!
Та свого роду “прапором” новоствореного підрозділу став родич польського короля станіслава Понятовського – Юзеф Понятовський. Його призначили керівником одного з відділів – Першого дивізіону. Повністю дати йому керівництво над всім підрозділом таки не ризикнули, а раптом він підніме повстання, чи просто відійде до Польщі!?
Банкрутство Ресслера
Отож, Юзеф прибуває до Львова. І магістрат (міська рада) поселяє його у цій кам’яниці. Бо тоді вона, фактично, слугувала готелем для тих державних діячів, які тимчасово приїжджали до Львова. Ним вона стала для графа Кортума чи гетьмана Жевуського. Хоча її не будували “під готель”. Була у власності пана Ресслера, місцевого німця. Який і збудував на місці однієї зі згаданих руїн. За те, що у його домі магістрат поселяв австрійських достойників, він мав отримувати пристойну плату не від них особисто, а від того ж таки магістрату. Дім дійсно був гідний рівня постояльців. Але пан Ресслер не тільки не розбагатів, а навіть збанкрутував через ті поселення. Бо міська влада просто йому нічогісінько не заплатила! Довелося продати ту кам’яницю на аукціоні.
Жити в борг
На початку ХХ століття в будинку була штаб-квартира дуже успішного українського кооперативного бізнесу “Народна торгівля”. А за совєтів – Інститут автоматизованих систем управління. Тепер тут діє цікавезний за оформленням ресторан “36 По”. Назва ця утворилась завдяки історії кам’яниці: одна частина – з її адреси, друга – натяк саме на знатного жильця Понятовського.
Про його оформлення можна багато говорити. Чого тільки вартує акваріум з живими маленькими акулами. Але ми радимо вам посмакувати кавою саме на даху. Висячі сади і панорами старого міста – це вдале поєднання.
Ігор Осідач
