·

Легендарні фонтани площі Ринку у Львові

Народна мудрість говорить, що на вогонь і воду (яка тече чи падає), можна дивитися безкінечно. Тому, фонтани і заворожують. Завдяки їм оживають кам’яні джунглі міста. Але їх виникнення було пов’язано не з естетикою, а тривіальним водопостачанням. В давнину їх називали не інакше як криницями бо головна їх функція була аналогічною – люди черпали з них воду і несли до своїх помешкань. Вода у фонтани подавалася з позаміських джерел трубами, тому що місто не могло собі дозволити копати криниці. Їх було потрібно сотні, а це б швидко зневоднило підгрунтові пласти.

Мелюзина

Перші фонтани Львова виникли на єдиній тоді площі в межах оборонних мурів – площі Ринок. Спочатку, то була водойма під назвою Мелюзина. Мелюзина – фея з кельтських легенд. Це дух свіжої води в джерелах та річках. Отож, назва відповідала призначенню водойми. До Мелюзини збігалися всі тодішні водогони міста. На XVIII століття їх кількість сягнула аж шістнадцяти. Ця водойма була на сході площі, між сучасними фонтанами Адонісом та Діаною.

Перші Нептун та Діана  Львова

Та одного джерела води для п’ятитисячного міста (саме стільки жило в межах міських мурів) було явно замало. 1697 року на Ринку створили криницю Нептун, і прикрасили дерев’яною статуєю бога морів з грецьких міфів. 1744 року створили і третій фонтан площі –під назвою Діана. Це римська богиня рослин і тварин, полювання та плодючості, зокрема і жіночої.

В перші роки австрійського панування, в час реконструкції міста, старі криниці знесли і 1793 року спорудили чотири криниці-фонтани. Десь між 1810-1814 роками австрійський скульптор, що оселився у Львові, Гартман Вітвер прикрасив їх кам’яними статуями божеств Нептуном, Амфітрідою (дружиною Нептуна), Діаною і героєм Адонісом (якого кохала сама богиня кохання Афродіта). Перша згадка про них датується 1815 роком. Це було розпорядження магістрату (міської ради) про запобігання їх пошкодження в час святкування українцями свята Йордан. Традиція святити воду в ринкових фонтанах на Водохреща дожила до приходу радянської влади, яка вважала релігію небезпечною для свого панування.

Ось ці фонтани прикрашають місто до наших днів. Нептун і Діана поставленні на місці однойменних старих фонтанів. А Адоніс і Амфітріда постали для симетрії на інших кутах ратуші. До речі, Нептун на фонтані не єдиний Нептун на площі. Ще один, але вже у вигляді рельєфу, прикрашає будинок під номером 8 (палац Бернартовичів).

Божественні страждання

Ці ринкові фонтани напували не одне покоління львів’ян, і проживали разом з ними і радість і біду. Діана навіть якось втратила свою голову. Її відновив скульптор Євген Дзиндра (його творінням є і леви при вході в ратушу). Позувала скульптору його донька. Цікаво, що скульптор зумів відгадати положення голови. Бо фото з тим як виглядала Діана до пошкодження вдалося віднайти, коли її голова вже була на місці. Інтуїція таки не підвела митця.

Вже в 2000-х роках фонтан Діана знову отримав пошкодження. На цей раз проблема була з лапкою собаки. Частину грошей на реставрацію зібрали на акції журналістів (2003 р.), яку жартівливо назвали “Дайте на лапу”, або “Четверта влада за четверту лапу”. Значну суму згодом пожертвує колишній львів’янин, а тоді громадянин Канади – Роман Хоміцький. Лапку успішно відновили.

Не одноразово страждав і Нептун. Так, того ж 2003 року, йому відірвали пальці з тризубом. Його дружина колись втратила веретено, так і стоїть з порожньою піднятою рукою й до тепер.

Нептун зі зігнутим тризубом. 1941 рік

Фонтани води і землі

Ну і на останок згадаємо про версію, що Нептун з Амфітрітою уособлювали води, а Адоніс з Діаною – землю. Все можливо. Але хай там як, а без тих фонтанів тепер важко явити древню площу романтичного міста.

Амфітріда, не з переду
Діана. 1930-ті роки

Схожі записи

  • Ренесанс у Львові

    Якщо готичний Львів то є дітище німецьких архітекторів, то ренесансний Львів є творінням італійців, на батьківщині яких і розквіт цей стиль. З Італії та італійських кантонів Швейцарії до нас перебралася ціла плеяда італійських архітекторів, які осіли у Львові.

  • Як називали Львів

    Так склалася історія, що Львів ніколи не перейменовували та все ж він носив різні назви, подекуди по кілька відразу. Фактично, не піддається сумніву той факт, що місто було назване в честь князя Лева (Льва), старшого сина короля Данила Романовича. То ж в значенні назви не має загадки. А от щодо різних її форм, то тут є що розповісти.

  • Панорама Львова з даху будинку на площі Ринок 36

    Чимало привабливих палациків має площа Ринок. Та сьогодні мова про надміру скромний і позбавлений декору дім під номером 36. Чому він такий? Все пояснюється тим, що Львів перейшов до Австрії у час свого занепаду. І навіть на привабливому Ринку, де століттями мріяли жити купці польського королівства, багато будинків перетворилися у справжні руїни. Не минула така доля і того, що зараз має номер 36. Тодішня влада зробила все, аби швидко перебудувати ті руїни. Дуже рідко були гроші на їх пишне декорування. Головне, щоб не руїна.

  • Панорама Львова з готелю “Панорама”

    Любите панорами? Вони дійсно приховують несподівані ракурси, які важко передбачити. Пропонуємо вам піднятися в ресторан готелю “Панорама”. Він є в най центральнішому центрі Львова, поруч з самою Оперою. Ну куди вже центральніше? І шукати його легко.

  • Екскурсія вуличкою Краківською

    Маємо намір прогулятися неспішно невеликою, але старовинною вуличкою. Яка вже півтисячоліття не змінювала своєї назви. Це Краківська. Її назва походить від дороги та воріт, що вели в напрямку Кракова. Це був один з двох в’їздів виїздів до міста, коли воно було оточене оборонними мурами, вежами та ровами.

    Відома і її попередня назва. Колись її називали Поганською або Сарацинською, бо тут мешкали мусульмани. А Краківська брама тоді називалася татарською. Згодом громада їх занепала і назва відійшла в небуття. Перша згадка про назву вулиці – Краківська датується 1441 роком.

  • Скільки левів є ві Львові?

    Скільки ж левів у Львові? Багато, скажете ви, і будете безмежно праві. Вони всюди куди не глянь. Гріються на обрамленні вікон, ховаються від львівського дощу під балконами. Сидять на клямках, помагаючи відкривати двері. Та ба, навіть оберігають каналізаційні люки і лавки. Всюди, куди не глянь, можна побачити левика. А на старих дверях до древнього вірменського банку Mons Oius їх зачаїлося аж 99, на кожній голівці цв`яху по лев’ячій голові.