·

Легендарні фонтани площі Ринку у Львові

Народна мудрість говорить, що на вогонь і воду (яка тече чи падає), можна дивитися безкінечно. Тому, фонтани і заворожують. Завдяки їм оживають кам’яні джунглі міста. Але їх виникнення було пов’язано не з естетикою, а тривіальним водопостачанням. В давнину їх називали не інакше як криницями бо головна їх функція була аналогічною – люди черпали з них воду і несли до своїх помешкань. Вода у фонтани подавалася з позаміських джерел трубами, тому що місто не могло собі дозволити копати криниці. Їх було потрібно сотні, а це б швидко зневоднило підгрунтові пласти.

Мелюзина

Перші фонтани Львова виникли на єдиній тоді площі в межах оборонних мурів – площі Ринок. Спочатку, то була водойма під назвою Мелюзина. Мелюзина – фея з кельтських легенд. Це дух свіжої води в джерелах та річках. Отож, назва відповідала призначенню водойми. До Мелюзини збігалися всі тодішні водогони міста. На XVIII століття їх кількість сягнула аж шістнадцяти. Ця водойма була на сході площі, між сучасними фонтанами Адонісом та Діаною.

Перші Нептун та Діана  Львова

Та одного джерела води для п’ятитисячного міста (саме стільки жило в межах міських мурів) було явно замало. 1697 року на Ринку створили криницю Нептун, і прикрасили дерев’яною статуєю бога морів з грецьких міфів. 1744 року створили і третій фонтан площі –під назвою Діана. Це римська богиня рослин і тварин, полювання та плодючості, зокрема і жіночої.

В перші роки австрійського панування, в час реконструкції міста, старі криниці знесли і 1793 року спорудили чотири криниці-фонтани. Десь між 1810-1814 роками австрійський скульптор, що оселився у Львові, Гартман Вітвер прикрасив їх кам’яними статуями божеств Нептуном, Амфітрідою (дружиною Нептуна), Діаною і героєм Адонісом (якого кохала сама богиня кохання Афродіта). Перша згадка про них датується 1815 роком. Це було розпорядження магістрату (міської ради) про запобігання їх пошкодження в час святкування українцями свята Йордан. Традиція святити воду в ринкових фонтанах на Водохреща дожила до приходу радянської влади, яка вважала релігію небезпечною для свого панування.

Ось ці фонтани прикрашають місто до наших днів. Нептун і Діана поставленні на місці однойменних старих фонтанів. А Адоніс і Амфітріда постали для симетрії на інших кутах ратуші. До речі, Нептун на фонтані не єдиний Нептун на площі. Ще один, але вже у вигляді рельєфу, прикрашає будинок під номером 8 (палац Бернартовичів).

Божественні страждання

Ці ринкові фонтани напували не одне покоління львів’ян, і проживали разом з ними і радість і біду. Діана навіть якось втратила свою голову. Її відновив скульптор Євген Дзиндра (його творінням є і леви при вході в ратушу). Позувала скульптору його донька. Цікаво, що скульптор зумів відгадати положення голови. Бо фото з тим як виглядала Діана до пошкодження вдалося віднайти, коли її голова вже була на місці. Інтуїція таки не підвела митця.

Вже в 2000-х роках фонтан Діана знову отримав пошкодження. На цей раз проблема була з лапкою собаки. Частину грошей на реставрацію зібрали на акції журналістів (2003 р.), яку жартівливо назвали “Дайте на лапу”, або “Четверта влада за четверту лапу”. Значну суму згодом пожертвує колишній львів’янин, а тоді громадянин Канади – Роман Хоміцький. Лапку успішно відновили.

Не одноразово страждав і Нептун. Так, того ж 2003 року, йому відірвали пальці з тризубом. Його дружина колись втратила веретено, так і стоїть з порожньою піднятою рукою й до тепер.

Нептун зі зігнутим тризубом. 1941 рік

Фонтани води і землі

Ну і на останок згадаємо про версію, що Нептун з Амфітрітою уособлювали води, а Адоніс з Діаною – землю. Все можливо. Але хай там як, а без тих фонтанів тепер важко явити древню площу романтичного міста.

Амфітріда, не з переду
Діана. 1930-ті роки

Схожі записи

  • Вежа бернардинів

    Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.

  • Найвелелюдніший мітинг древнього Львова

    Та гул вигуків перекрило небо. Враз здійнялася страшенна буря. Зевс почав лупити блискавками, улюбленою своєю зброєю проти непокірного людства. Видно, вирішив помогти своєму коронованому брату на землі. Небо настільки затягнуло хмарами, що не стало видно хто говорить.

    Почалася паніка. А так як на мітинг зібралися не просто люди, а шляхта, тобто військові, лицарі королівства, враз в їх руках в тому часі небезпеки потягнулася до зброї. Заблищали шаблі витягнуті з піхв миру, і грозили небу чи королю земною війною. Вигукували імена зрадників,

  • Екскурсія аристократичною вулицею Львова, вулицею Коновальця

    Пропонуємо вам прогулятися чудовою вулицею аристократів, вулицею Коновальця. Чудові кам’яниці, вілли і навіть палаци. Це чудова пропозиція для тих хто боїться у Львові заблукати, бо це прогулянка навпростець. Жодних поворотів і пошуків по карті.

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.

  • Шевченківський гай у Львові

    Розташування експонатів у Шевченківському гаю Шевченківський гай – народна назва Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького. Розташований…

  • Соломія Крушельницька

    На рік, Соломія повернеться у львівські театри (1894), а далі тріумфально подорожує по сценах Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі…

    Співати з нею за честь  вважали найвідоміші оперні зірки того часу, як от Енріко Карузо, Тітт Руффо, Федір Шаляпін.

    Серед її численних нагород та відзнак є, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна XX століття”. Співати Вагнера вже було ознакою найвищої майстерності, а тут примадонна!

    А сам Джакомо Пуччіні дарує їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».