·

Легендарні фонтани площі Ринку у Львові

Народна мудрість говорить, що на вогонь і воду (яка тече чи падає), можна дивитися безкінечно. Тому, фонтани і заворожують. Завдяки їм оживають кам’яні джунглі міста. Але їх виникнення було пов’язано не з естетикою, а тривіальним водопостачанням. В давнину їх називали не інакше як криницями бо головна їх функція була аналогічною – люди черпали з них воду і несли до своїх помешкань. Вода у фонтани подавалася з позаміських джерел трубами, тому що місто не могло собі дозволити копати криниці. Їх було потрібно сотні, а це б швидко зневоднило підгрунтові пласти.

Мелюзина

Перші фонтани Львова виникли на єдиній тоді площі в межах оборонних мурів – площі Ринок. Спочатку, то була водойма під назвою Мелюзина. Мелюзина – фея з кельтських легенд. Це дух свіжої води в джерелах та річках. Отож, назва відповідала призначенню водойми. До Мелюзини збігалися всі тодішні водогони міста. На XVIII століття їх кількість сягнула аж шістнадцяти. Ця водойма була на сході площі, між сучасними фонтанами Адонісом та Діаною.

Перші Нептун та Діана  Львова

Та одного джерела води для п’ятитисячного міста (саме стільки жило в межах міських мурів) було явно замало. 1697 року на Ринку створили криницю Нептун, і прикрасили дерев’яною статуєю бога морів з грецьких міфів. 1744 року створили і третій фонтан площі –під назвою Діана. Це римська богиня рослин і тварин, полювання та плодючості, зокрема і жіночої.

В перші роки австрійського панування, в час реконструкції міста, старі криниці знесли і 1793 року спорудили чотири криниці-фонтани. Десь між 1810-1814 роками австрійський скульптор, що оселився у Львові, Гартман Вітвер прикрасив їх кам’яними статуями божеств Нептуном, Амфітрідою (дружиною Нептуна), Діаною і героєм Адонісом (якого кохала сама богиня кохання Афродіта). Перша згадка про них датується 1815 роком. Це було розпорядження магістрату (міської ради) про запобігання їх пошкодження в час святкування українцями свята Йордан. Традиція святити воду в ринкових фонтанах на Водохреща дожила до приходу радянської влади, яка вважала релігію небезпечною для свого панування.

Ось ці фонтани прикрашають місто до наших днів. Нептун і Діана поставленні на місці однойменних старих фонтанів. А Адоніс і Амфітріда постали для симетрії на інших кутах ратуші. До речі, Нептун на фонтані не єдиний Нептун на площі. Ще один, але вже у вигляді рельєфу, прикрашає будинок під номером 8 (палац Бернартовичів).

Божественні страждання

Ці ринкові фонтани напували не одне покоління львів’ян, і проживали разом з ними і радість і біду. Діана навіть якось втратила свою голову. Її відновив скульптор Євген Дзиндра (його творінням є і леви при вході в ратушу). Позувала скульптору його донька. Цікаво, що скульптор зумів відгадати положення голови. Бо фото з тим як виглядала Діана до пошкодження вдалося віднайти, коли її голова вже була на місці. Інтуїція таки не підвела митця.

Вже в 2000-х роках фонтан Діана знову отримав пошкодження. На цей раз проблема була з лапкою собаки. Частину грошей на реставрацію зібрали на акції журналістів (2003 р.), яку жартівливо назвали “Дайте на лапу”, або “Четверта влада за четверту лапу”. Значну суму згодом пожертвує колишній львів’янин, а тоді громадянин Канади – Роман Хоміцький. Лапку успішно відновили.

Не одноразово страждав і Нептун. Так, того ж 2003 року, йому відірвали пальці з тризубом. Його дружина колись втратила веретено, так і стоїть з порожньою піднятою рукою й до тепер.

Нептун зі зігнутим тризубом. 1941 рік

Фонтани води і землі

Ну і на останок згадаємо про версію, що Нептун з Амфітрітою уособлювали води, а Адоніс з Діаною – землю. Все можливо. Але хай там як, а без тих фонтанів тепер важко явити древню площу романтичного міста.

Амфітріда, не з переду
Діана. 1930-ті роки

Схожі записи

  • Як читати каплицю Боїмів?

    Її офіційна назва каплиця Страстей Господніх. Але ще більше розкриває суть її декорування народна назва Оґруйцова, від польського ogrójec – сад. На вівтарі в центрі є горельєф де Ісус молиться в Гетсиманському саду. Довкола – поснулі його учні. Він знає, що його тут заарештують, піддадуть страшним мукам, і він помре на хресті. Страх в нього був таким великим, що крізь пори шкіри проступила кров. Але Ісус розумів, що його смерть порятує людство. Врешті, він змирився. І на куполі Ісус вже сидить спершись на руку. Задуманий але готовий до страшного майбутнього. А під малим куполом написано на латині фраза з Плача Ієремії: Гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль? 

  • Скарби львівської старої ратуші

    Головним скарбом ратуші було не золото, а документи, а саме привілеї міста. Бо завдяки ним Львів міг навіть після лихоліть легко відновити свої багатства. Це були привілеї про міську автономію. Львів навіть називав себе республікою , а міську раду – сенатом, а депутатів – сенаторами. Ці привілеї зачитували щороку 22 лютого, в день виборів. Їх зберігали в скрині, що мала багато відділень.

  • Творці неймовірної каплиці Боїмів

    Каплиця-усипальниця львівських патриціїв Боїмів є безсумнівну найоригінальнішою архітектурною пам’яткою Львова. Зрештою, як і Боїми були неймовірними людьми. Георг починав як пірат на Дунаї, а згодом став королівським секретарем. Його внук монах-єзуїт Михайло став дипломатом китайського імператора та дослідником Китаю, творцем першого його атласу.

  • Незвичний надгробок львівського цвинтаря

    Слюдоподібні деталі тут показують річку, через яку на грецькому античному човні, схожому більше на морський корабель перепливає людина з веслом. Не важко здогадатися, що ця річка називається Стікс, а чоловік є Хароном.

  • Панорама Львова з даху будинку на площі Ринок 36

    Чимало привабливих палациків має площа Ринок. Та сьогодні мова про надміру скромний і позбавлений декору дім під номером 36. Чому він такий? Все пояснюється тим, що Львів перейшов до Австрії у час свого занепаду. І навіть на привабливому Ринку, де століттями мріяли жити купці польського королівства, багато будинків перетворилися у справжні руїни. Не минула така доля і того, що зараз має номер 36. Тодішня влада зробила все, аби швидко перебудувати ті руїни. Дуже рідко були гроші на їх пишне декорування. Головне, щоб не руїна.