·

Найгарніші ангели Львівського Личаківського цвинтаря

Моя суб’єктивна думка

Ангел тиші

Ангел, що просить про тишу у момент коли душа молодої дівчини відлітає до Бога. Це надгробок доні генерала Юзефа Мончинського Марії. Це пам’ятник то є перше творіння Паріса Філіппі на Личакові і в пісковику. Паріс  створив мало надгробків на Личакові, та всі вони є справжніми шедеврами.

Скульптор має цікаву біографію. Син італійського скульптора який переїхав в Польщу. Надзвичайно товариський митець, Паріс ще в Кракові згуртував біля себе гурт митців, серед яких Артур Гродгер, справжня львівська легенда через своє кохання до баронеси Ванди Моне, і Матейка – легендарного польського художника.

Перебравшись до Львова, де йому доручають реставрацію домініканського храму, він відразу створює у своїй майстерні власну скульптурну школу з якої вийшли талановиті скульптори як от Юліан Марковський, Антоній Кужава, Тадеуш Блотніцкий.

Нажаль, Паріс покінчив життя самогубством у Варшаві. Йому було тоді лише 38 років. Причиною такого вчинку вважають алкоголізм.

Ангел Кінця

Ангел який нас заспокоює, тим що спить на могилі Грабінських. Бо прокинеться він лише перед самим кінцем Світу і засурмить. А поки він спить і ми можемо спати спокійно. Це також робота Паріса Філіппі.

Символіка цього надгробка відносить нас до Біблії, а саме до Апокаліпсису Івана Богослова. Де він описує Кінець Світу. Сім ангелів трубитимуть почергово і на Землю обрушуються катаклізми. Труби в біблійні часи сигналізували про тривогу, прибуття правителя чи заклик до битви, то ж символіка зрозуміла

Ангели отримують сурми. Вітраж в соборі Йорка. Англія. XV ст.

Замаскувався під ангела

Насправді це не ангел а сама богиня перемоги Ніка. Чогось вона ледь торкається ногами надгробка Марцелію Цемринському. Він був управителем маєтків вірменських монашок бенедиктинок. Тому, бачимо колосся довкола його портрету, що в ногах Ніки. Скульптор Юліан Маріан Шеліга Марковський, учень Паріса, особливо майстерно творив крила. Чи не кожна пір’їнка вражає, і то через століття, не дивлячись на згубні зовнішні впливи на скульптуру. Загалом Марквоський створить аж 60 пам’ятників для Личаківського цвинтаря.

На чолі Ніки зірка, а в руках урна для праху.

Писемні ангел

Чи вміють ангели писати? Мабуть. Але ангел на могилі Францішека Геріха Ріхтера точно вміє, і ніби, замість скульптора, дописує знак хреста. Скульптор Юліан Марковський, який, нагадаємо любив творити крилатих створінь, логічно навчив тут небесного посланця писати. Бо покійний був видавцем. Зокрема, видавав серію доступних дешевих книг, популярну серію “Бібліотека Народова”, спричинився до ще більшої популяризації творчості Адама Міцкевича. Мав книгарню на площі Міцкевича (тоді Марійська) в готелі “Європейський”.

На цьому ж полі є обеліски ще одним львівським видавцям – Піллерам. Їх друкарня працювала майже два століття (1772-1939 роки). Правда, вони без ангелів 🙂

Ангели, що обіймаються

Діти-ангелятка стоять на кулі-землі, притулившись і обнявшись. В їх ногах лежить розгорнута книга. Це гробівець Мошинських. Зокрема тут похований адвокат Адольф Мошинський та його доня Гелена, що після заміжжя стала Скарбковою. Гелена була тут похована вже коли надгробок батькові стояв. Поховані і ніші члени родини, що і написано на книзі. Скульптор Марковський.

Ангелик дитина

Він заспокоює душу померлого дитя. Але в реальному цвинтарному житті нелегко саме ангелику. В нього постійно відбивають ногу, випадково чи ні, йому від того не легше.

Ангел-суддя

Він присів на могилі найкращого юриста Галичини, знавця римського права, імператорського намісника в краю графа Леона Пінініського, ректора університету. По смерті професора студенти жартували, що на Страшному судді пан Леон неодмінно внесе апеляцію про відтермінування Страшного суду над ним. Ангел на гробівці задумався, тримаючи Книгу.

Любив і вичав мистецтво. Зібрав в своєму палаці на Святоюрській горі цінну збірку перських килимів та ренесансних пам’яток, за що його прозвали “ренесансним панюгою”. Заповів її музею Кракова.

Випадково спричинив розрив між Іваном Трушем і Лесею Українкою, купивши його портрет Лесі. До речі, Іван був одружений на двоюрідній сестрі Лесі. Обурило Лесю, що вона ризикувала своїм слабким здоров’ям заради позування на портрет для Наукового Товариства імені Шевченка у Львові. А Труш оригінал продав графу, а в НТШ передав копію.

Поруч з цим нагробком височіє найгарніша каплиця цвинтаря Пробуса Барчевського, казково багатого меценати і землевласника. То ж, найкраще дивиться ангел саме на її фоні.

PS

Усі згадані ангели, крім двох є на головній алеї цвинтаря. Виняток становить лиш писемний ангел та надгробок Пінінського. Найважче знайти писемного, він насолоджується тишею в справжніх заростях по дорозі на найвищу точку цвинтаря. Орієнтиром для вас буде ще одна каплиця-красуня каплиця Цетнерів.

Схожі записи

  • Львівська “фабрика повидла” або промисловий замок

    Підзамче це колоритний, але донедавна депресивний район міста. Формується воно як промислова околиця Львова. Кількість підприємтств тут зросте після прокладання поруч залізниці на Броди, до кордону з тодішньою Російською імперією. Тут і досі є з десяток підприємств, більшість яких згадують про свою виробничу діяльність лише як про далеку історію. Фабрика повидла, одна з них. Проте, вона має величезну особливість, а саме неймовірно романтичний вигляд, і нагадує швидше готичний замок, а не фабрику.

  • Як читати каплицю Боїмів?

    Її офіційна назва каплиця Страстей Господніх. Але ще більше розкриває суть її декорування народна назва Оґруйцова, від польського ogrójec – сад. На вівтарі в центрі є горельєф де Ісус молиться в Гетсиманському саду. Довкола – поснулі його учні. Він знає, що його тут заарештують, піддадуть страшним мукам, і він помре на хресті. Страх в нього був таким великим, що крізь пори шкіри проступила кров. Але Ісус розумів, що його смерть порятує людство. Врешті, він змирився. І на куполі Ісус вже сидить спершись на руку. Задуманий але готовий до страшного майбутнього. А під малим куполом написано на латині фраза з Плача Ієремії: Гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль? 

  • Екскурсія вуличкою Краківською

    Маємо намір прогулятися неспішно невеликою, але старовинною вуличкою. Яка вже півтисячоліття не змінювала своєї назви. Це Краківська. Її назва походить від дороги та воріт, що вели в напрямку Кракова. Це був один з двох в’їздів виїздів до міста, коли воно було оточене оборонними мурами, вежами та ровами.

    Відома і її попередня назва. Колись її називали Поганською або Сарацинською, бо тут мешкали мусульмани. А Краківська брама тоді називалася татарською. Згодом громада їх занепала і назва відійшла в небуття. Перша згадка про назву вулиці – Краківська датується 1441 роком.

  • Правила легендарної кав’ярні “Атляс”

    На Ринку в 1880-х роках виникла кав’ярня, що стала легендарною. Це було місце товариського відпочинку львівської богеми. І робилося то все з підкресленим гумором, що ще більше приваблювало публіку. Її власник Едуард Терлецький розумів це і тому придумав дотепні правили кав’ярні, які  самі по собі вартують уваги. Отож, до вашої уваги правила поведінки в “Атласі”, яких мав свято дотримуватися кожен, хто був її клієнтом і мав намір таким зоставатися й надалі.

  • Францівка, або де народжувалася львівська краса

    Тепер, це престижний район з чудовими віллами львівської знаті та професури кінця ХІХ початку ХХ століття. Мова йде про тепер престижний район забудови початку ХХ століття верхів вулиць Коновальця та Чупринки, вулиці Гіпсової та ще кількох прилеглих до них вуличок. Радимо відвідати цей район не лише через історію, якій присвячена ця стаття, а й задля того аби помилуватися численними віллами. Серед яких на вас чекає навіть міні замок. Нажаль, поки району бракує файних львівських кав’ярень. Та і музей там нажаль один однісінький. Хоча його історія вартує би там нарешті створили не один музей. Бо жило там ціле гроно виданих львів’ян, зокрема вчені зі світовим ім’ям як от Єжи Курилович, чи неймовірний шпигун, що створив гарем-резидентуру в Німеччині Єжи Сосновський.

  • Вежа бернардинів

    Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.