Самостійна екскурсія півднем старого Львова за 30 хвилин

1. Пам’ятник Шевченку. Найстаріша кав’ярня. Пам’ятник батярику. Гарнізонний храм.

Пам’ятник Шевченку цікавий своєю “Хвилею національного відродження” на якій показано героїв творів поета та буремне ХХ століття. Сама ж скульптура Шевченка була виготовлена львівськими скульпторами в Буенос-Айресі, і перетнула Атлантичний океан, Німеччину та Польщу би прибути до Львова.

За нею стоїть найстаріша діюча кав’ярня Львова, а можливо і України. Вона тут з 1829 р. Мова про “Віденську кав’ярню”. Біля неї спробуйте нати маленького батярика з кухлем пива. То згадка про цікаву субкультуру що була умісті до Другої світової.

Чотирьохсотлітній храм, побудований єзуїтами краще оглядати з боку вулиці Театральної, звідки розкривається пишний фасад з численними скульптурами.

2. Готичний костел. Мавзолей Боїмів. Вроцлавський гномик.

Готичний костел якому понад 650 років, є головним католицьким храмом України. За ним причаїлася каплиця львівського патриціанського роду Боїмів з розкішним фасадом, що весь покритий різьбою та горельєфами на біблійні теми. Поруч, під ліхтарем примістилася скульптурка гнома, що є дарунком Вроцлава.

3. Лев монстр.

Лев з однією головою та двома тулубами, на розі Староєврейської та Галицької вуличок. Цікавий жарт родом з XVIII ст.

4. Пам’ятник королю Данилу. Бернардинський монастир.

Пам’ятник ймовірному засновнику Львова. І грандіозний монастир з XVII ст., що зберыг фрагмент оборонних мурів. Храм збудований з каменю, був одним з найдорожчсих у Львові. Улюбленець шляхти. Саме з нього почався похід Лжедмитрія на Москву. В ньому був охрещений майбутній письменник Леопольд Мазох. Фасад храму прикрашають скульптури та кам’яні герби Литви і Польщі.

5. Арсенал.

Міський арсенал, місце складування зброї та виливання гармат. Збудований понад чотири століття тому. Тильна сторона є справжнім оборонним муром ймовірно з XIV  ст.

6. Пуп православ’я. Український банк.

Успенська церква з каплицею та оборонною дзвыницею. На рубежы XVI-XVII ст. столытть фыактично головний осередок православёя на Україні та Білорусі. Тут був висвячений на митрополита Галицького та Київського Петро Могила. При ньому діяла чи не найстаріша православна друкарня України.

7. Домінікани

За літописом споруджений на місці палацу князя Лева, грандіозний монастир з величезним храмом вражають. Сучасний храм збудований в основному за гроші Потоцьких в стилі рококо. Монастир зберіг сувору архітектуру оборонної твердині. Його підземелля ймовірно сягають ХІІІ століття. А його трапезна довго була найбільшим залом міста. Саме в цьому монастирі переховувалася чи не найбагатша наречена королівства – Гальшка Острозька, а претендент на її руку брам монастир штурмом. До тих подій їх, правда вже насильно обвінчали…

8. Порохова вежа. Оборонний монастир кармелітів босих

Порохова вежа, збудована як артилерійська вежа а середині XVI ст. Товщина першого ярусу була 3 м. Втратила верхній ярус. Цікава пам’ятка оборонних твердинь старого Львова.

Монастир збудований на пагорбі, що нависає над старим містом. Мав власні оборонні мури, які частково збереглися. Збудований італійцями Іваном Покоровичем та його батьком Адамом де Лярто. Розмальований також італійцем Педретті, що належав до болонскої школи малювання. На них, в основному святі ордену кармелітів, та святий Йосиф, культ якого особливо впроваджував цей орден

Саме наступом з цього храму шведський король Карл ХІІ зумів взяти Львів. Вперше за триста років, Львів був взятий ворогом. Тепер при храмі монастир вже не кармелітів босих, а греко-католицького монашого ордену студитів.

Схожі записи

  • Палац розвідника, або львівський Джеймс Бонд

    Розвідник, це щось загадково привабливе. А чи ви знали, що ві Львові був свій Джеймс Бонд? І не перебільшення. Мова буде про найуспішнішого розвідника і ловеласа міжвоєнної Польщі Єжи Сосновського. Він, я к і Бонд вмів зачаровувати собою жінок, і саме завдяки цьому здобував всю потрібну документацію.

  • Атляс – легендарна львівська кав’ярня, що воскресла

    “Атляс”, кав’ярня на площі Ринок, 45. Але сучасна кав’ярня це реінкарнація тієї, що існувала тут з 1880-х і до Другої Світової війни. Є місця, які овіяні особливою привабливістю. Такою був старий “Атляс”. Його називали пупцем Львова. По-перше, була ця кав’ярня в самому центрі, на Ринку. А по-друге, її полюбили люди мистецтва, які її і прославили.

  • Правила легендарної кав’ярні “Атляс”

    На Ринку в 1880-х роках виникла кав’ярня, що стала легендарною. Це було місце товариського відпочинку львівської богеми. І робилося то все з підкресленим гумором, що ще більше приваблювало публіку. Її власник Едуард Терлецький розумів це і тому придумав дотепні правили кав’ярні, які  самі по собі вартують уваги. Отож, до вашої уваги правила поведінки в “Атласі”, яких мав свято дотримуватися кожен, хто був її клієнтом і мав намір таким зоставатися й надалі.

  • Рудольф Вайгль, львів’янин, що врятував людство від висипного тифу

    Сьогодні мова буде про великого рятівника, і взагалі, про велику людину, він любив людство і ризикував собою заради нього. На полях Першої світової війни, він познайомився з ворогом, з яким боротиметься чи не все життя. І таки віднайде зброю, яка його подолає. Ворога настільки маленького, що постраждалі не бачили його, та страждали і часто гинули від його дій. Мова йде про висипний тиф. Особливо пошесть наступала у часи воєнних лихоліть, коли гігієна відступає.

  • Сокаль і Орша – дві битви однієї війни і львівський меч

    У львівському музеї арсенал експонують меч і обладунок рицаря Фредеріка Гербута. Він загинув потонувши в річці Західний Буг біля Сокаля 2 серпня 1519 року. Його найшли в 1955 році. Природні умови склалися так, що обладунки збереглися напрочуд добре. А меч і досі готовий до бою. Треба лиш підгострити. А минуло на хвилиночку аж пів тисячоліття.

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.