Вілли Львова. Кастелівка

Наприкінці ХІХ століття двоє львів’ян вирішили купити пустки на південь сучасної вулиці Бандери, би створити там затишний район вілл з садочками. Ідею вони перейняли в Англії, де Ебензінер Говард ратував за місто-сад з котеджів в оточенні зелені. Загалом, вони планували збудувати тут 64 вілли. Та вдалося створити лише сорок. А далі перемогло місто. Вони тоді розширялося швидкими темпами, і потребувало щораз нових земель. А так як земля від цього ставала дорогою, то вигідніше було будувати багатоквартирні будинки. То ж, якщо таки прислухаєтеся і підете милуватися віллами Кастелівки. То їх доведеться шукати серед багатоповерхової забудови початку ХХ ст. теж гарної, але все ж не вілової.

Мова йде про архітектора вірменського походження зі Львова Юліана Захарієвича та українця Івана Левинського. Вони і самі тут оселяться. А Левинський створить тут свою будівельну багатопрофільну фабрику та заводик газованої води.

Кожна вілла планувалася цілим рядом майстрів. Крім архітектора працювали скульптори, керамісти, ковалі, ландшафтні архітектори. Тут вперше ві, Львові з ланшафтом не боряться, а він стає головним і диктує свої умови. Часто саме рослини впливають на декор будівлі. А які тут паркани, справжнє мереживо.

Одні вілли проглядаються типово для рядової забудови. Інші розкриваються під різними кутами. А вілла самого Захарієвича залишилася невидимою. Мабуть, і вам не легко буде її побачити. А шкода. Вона чи не найбільше вражає. Особливо своїм внутрішнім плануванням.

Кастелівка

Головну вулицю планованого району спочатку нарекли На віллах. А потім перейменували на Набеляка. Тепер Котляревського. Але сам райончик отримав неофіційну назву Кастелівка. Назва району завдячує роду Кастело, що мав в районі вулиць Нечуя -Левицького та Сахарова свій маєток в XVII ст. В XVI ст. їм належала легендарна Чорна кам’яниця на Ринку.

Вілли вулиці Кольдберга

№ 4 Вілла Павла Світальського. Арх. Юлій Захарієвич. Добудова третього поверху дещо спотворила задум генія)

Вілла “Моя коштовність”

На п’ятипроменевому перехресті Котляревського, Чупринки та Київської. Її творцем є сам Юліан Захарієвич. Була збудована для математика Пляцида Дзівінського. Один з власників, Леопольд Мюнцер загине у Янівському концтаборі як єврей. І, навіть грає в сумнозвісному оркестрі табору. Тепер вілла відома як “вілла Островєрхова” одіозного колекціонера радянських часів, який оселився в ще тепле помешкання. Так говорили про ті, що були нашвидкуруч кинуті через примусове виселення радянською владою старих власників. Його колекція вивозила в музей аж на 11 вантажних машинах. Більшість творів було здобуто погрозами чи аферами. По його смерті був знаний скандал через можливість вивезення колекції в Росію.

Вілла Розвадовського

Котляревського, 27. Теж була збудована Юліаном Захарієвичем, та значно перебудована Садловським. Тут жив художник Зігмунд Розвадовський. Згодом тут було радянське консульство. Оунівець Микола Лемик тут вб’є Майлова. Це було політичне вбивство, би привернути увагу Світу до голодомору влаштованого Москвою на Великій Україні. Подібні судові процеси тоді ставали трибуною для широкого розголосу. Ця вілла по різному розкривається з двох різних вуличок. То ж варто її обійти

Вілла Зубрицького

Котляревського, 29. Архітектор Юліан Захарієвич. З 1913 року в ній мешкав архітектор Ян Зубрицький. Вілла має чудову дерев’яну веранду.

А ще Ян висунув оригінальну гіпотезу походження назви Львова. Він вважав, що назва гори Лева, що є біля Високого Замку є давніша за князя Лева, і пов’язана зі старою назвою Чорного моря – Mare Leonium, тобто левового моря. І що Львів існував задовго до того. А таку назву отримав як значний осередок на шляху від того моря до Гданська. Також, припустив, що згадуваний в древніх джерелах град Червен був саме під тою горою, а отже був попередником Львова

Вілла Спокійна

Котляревського, 33. Архітектор Ян Томаш Кудельський для Францішека Стейфера. Раніше з неї відкривався чудовий вигляд на незабудовану долину річечки Вульки та ставу Собка. Тепер долина забудована, а на місці ставу є стадіон. Відтоді спокій покинув віллу вже давно/, аїї назва говорить про нездійсненність деяких мрій.

Качиний діл

Котляревського, 39. Між Першою і Другої світовими війнами тут мешкав визначний український політик Дмитро Левицький. Творець однієї з найвпливовіших українських партій УНДО. 8 років засідав у польському сеймі . Частину свого дому він віддав під гуртожиток для школи українського художника Олекси Новаківського. В тодішніх умовах українська культура виживала тільки при допомозі меценатів. Адже ми не мали власної держави. От ті учні і назвали віллу “Качиний діл”. Вони не просто тут жили. А створили тут неформальний мистецький клуб, куди, зокрема, приходив поет Богдан Ігор Антонич.

Вілла коваля Яна Дашека

Походив Ян з Чехії. У Львові він став королем ковалів. Творіння його фабрики прикрашають не одну перлину львівської архітектури. Раджу хоча б помилувати найбільшими (4.92 х 3.13м.) кованими ґратами Львова на колишній Галицькій ощадній касі, що на проспекту Свободи, будівлі на якій є так звана “сидяча статуя Свободи”.

Вілли Гешелесів та “Людмила“

Котляревського, 247. Архітектор Альфред Захарієвич, син Юліана. Та перебудована в 1930-х роках. Нагадує замок. “Людмила” названа в честь дружини власника Антонія Бобриха – Людмили.

Вулицею Метрологічною

Продовженням Кастелівки є вулиця Метрологічна, первісна її назва Стріла. На ній є кілька вілл створених сином творця Кастелівки Юліана Альфредом Захарієвичем. Це №№ 2, 8, 10, 12. У віллі за № 12 з радянського часу тут кантора метрології, звідки і сучасна назва вулиці.

А вілла творця всього району Юліана Захарієвича, що під №14 хоч і є справжньою перлиною, та тепер не проглядається з вулиці. Це справжній куточок Англії. Вона має купу закутків, балконів, різнокаліберних вікон та неймовірний лабіринт кімнат.