Гора Лева у Львові
Це частина Подільської височини, його Давидівського пасма. Хоч її у Львові і називають горою, та насправді то пагорб висотою 389 м. над рівнем моря. Розташований неподалік Високого замку. З нього відкривається гарний вид на північну низинну територію Львова. Високий Замок дещо вищий – 411 м., але це за рахунок тридцятиметрового штучного кургану. Поруч є дві гори: Зміїна 377м. та Стефана 376м.
Каменоломні і лисість
На даний час частина гори знеліснена, звідси і сучасна назва Лиса, яка заступила стару – гора Лева. З заходу гора частково оголена і видно її основу з пісковику. Гора довго використовувала для добування каменю. Кар’єри тут відомі вже у XIV ст. XVII ст. Відомо, що з каменоломень Знесіння, мабуть і з гори Лева, було привезено 800 возів каменю для будови Успенської церкви, друкарні ставропігійського товариства та монастиря святого Онуфрія. Стараннями історика кінця ХІХ ст. Ізидора Шараневича каменоломні були закриті. Тепер гора є геологічною пам’яткою.
Тут є дно океану
На відкритій скелястій частині можна знайти мушлі морських тварин. Нічого дивного, їх знаходять і на вершинах Гімалаїв. Бо колись то було дно океану. Це було в часи геологічних епох названих крейдою і мезозоєм, 130-70 млн. років тому. Океан названий Тетісом. Він був не глибокий. Десь до 30 м. Саме в ньому і сформувалися пісковики, глина та пісок.
Обман короля
На першому зображенні Львова – гравюрі Абрагама Гогенберга 1618 р. гора названа “горою Стефана, загально званою Левовою”. Це плутанина виникла не випадково. Гору Стефана навмисне перенесли на 400 м. далі. Бо саме від цієї гори розмежовувалися міські землі від королівських. І таким чином збільшили міські землі з каменоломнями та виноградниками. Поки це не виявив 1570 р. львівський староста Микола Гербут і не відіслав ревізорів все перевірити, бо король від того втрачав гроші.
Тоді ж він зацікавився подвійною назвою гори. І записав народне пояснення назви гори Стефана. Ніби тут повісився на липі Стефан з Зельова, що їхав з Глинян до Львова. Причин він не називає.
Цигани, самогубці, лунопарк
В середині ХІХ ст. між Високим Замком і горою Лева був глибокий яр, певно то була стара каменоломня. І біля нього тоді поселилися цигани. Збудували собі будинки і кузню. В ній кували підкови та цвяхи. Та місто їх звідси вижене, бо звинувачує їх у крадіжках. Але сталося ще гірше. Криниця біля закинутої кузні стала місцем прощання з ненависним життям самогубців. Раз в ній виловили закохану пару. Це ще більше притягувало сюди нещасних закоханих. Тоді місто засипало криницю. А яр став місцем викидання сміття.
1912 р. під горою діяв Луна-парк, що приваблювало тисячі львів’ян які знаходили тут собі розваги по душі. Тепер гора є початком одного з найцікавіших та найбільших парків міста ландшафтного парку “Знесіння”.
Тут був перший Львів?
Іван Вагилевич і Ізидор Шараневич вважали, що поруч з горою на Знесінні і був первісний Львів, бо тут найкраще було б його захищати. І вони вбачали в рельєфі залишки давніх оборонних валів. І як ще один доказ поруч з горою Лева 1647 р. згадується дорога, яку Шараневич вважав однією з найдревніших, бо називалася „Via antiqua“ („Старa дорогa“).
Чому Лева?
Під 1647 р. згадується на горі камінь з написом “Камінь Лева”. Що він значив, тоді і не пробували пояснювати, бо були переконані, що Львів заснував саме князь Лев. Львівський історик ХІХ ст. Денис Зубрицький вважав, що Львів був названий не в честь князя Лева, а в честь царя звірів, та існував задовго до Лева і Данила Галицького. То ж назва гори тоді може походити не від імені князя Лева.
Привид – Опікун гори
11 березня 1925 році в газеті описали появу привида-рицаря. Якого назвали охоронцем гори. Сталося це через буревій, якій відірвав брилу піску, і в глибині вирви той і з’явився при повному обладунку. Чітко бачили панцир з лоскутків, може шкіряний. Та під новим поривом вітру, з’ява зникла. Краєзнавець Ілько Лемко каже, що лицаря на горі бачили і за совєтів.
У львівського письменника Юрія Винничука є гарна легенда, що гора має таємну печеру, в якій міцно сплять сам князь Лев з найкращими своїми воїнами та конями. І коли місту буде загрожувати найбільша небезпека, то вони покинуть відпочинок і захистять своє творіння. Ніби то їх бачив один коваль, якого туди було запрошено, аби він поміняв коням підкови, що стерлися за віки стояння.
