Гора Лева

Гора Лева у Львові

Це частина Подільської височини, його Давидівського пасма. Хоч її у Львові і називають горою, та насправді то пагорб висотою 389 м. над рівнем моря. Розташований неподалік Високого замку. З нього відкривається гарний вид на північну низинну територію Львова. Високий Замок дещо вищий – 411 м., але це за рахунок тридцятиметрового штучного кургану. Поруч є дві гори: Зміїна 377м. та Стефана 376м.

Каменоломні і лисість

На даний час частина гори знеліснена, звідси і сучасна назва Лиса, яка заступила стару – гора Лева. З заходу гора частково оголена і видно її основу з пісковику. Гора довго використовувала для добування каменю. Кар’єри тут відомі вже у XIV ст. XVII ст. Відомо, що з каменоломень Знесіння, мабуть і з гори Лева, було привезено 800 возів каменю для будови Успенської церкви, друкарні ставропігійського товариства та монастиря святого Онуфрія. Стараннями історика кінця ХІХ ст. Ізидора Шараневича каменоломні були закриті. Тепер гора є геологічною пам’яткою.

Початок ХХ ст.
Успенська церква. Провідна православна святиня Львова і України кінця XVI початку XVII ст.

Тут є дно океану

На відкритій скелястій частині можна знайти мушлі морських тварин. Нічого дивного, їх знаходять і на вершинах Гімалаїв. Бо колись то було дно океану. Це було в часи геологічних епох названих крейдою і мезозоєм, 130-70 млн. років тому. Океан названий Тетісом. Він був не глибокий. Десь до 30 м. Саме в ньому і сформувалися пісковики, глина та пісок.

Залишки океану Тетіс, в його останній період, і обриси сучасної суші

Обман короля

На першому зображенні Львова – гравюрі Абрагама Гогенберга 1618 р. гора названа “горою Стефана, загально званою Левовою”. Це плутанина виникла не випадково. Гору Стефана навмисне перенесли на 400 м. далі. Бо саме від цієї гори розмежовувалися міські землі від королівських. І таким чином збільшили міські землі з каменоломнями та виноградниками. Поки це не виявив 1570 р. львівський староста Микола Гербут і не відіслав ревізорів все перевірити, бо король від того втрачав гроші.

Тоді ж він зацікавився подвійною назвою гори. І записав народне пояснення назви гори Стефана. Ніби тут повісився на липі Стефан з Зельова, що їхав з Глинян до Львова. Причин він не називає.

Згаданий підпис гори на зображенні Гогенберга. Першому зображенні Львова

Цигани, самогубці, лунопарк

В середині ХІХ ст. між Високим Замком і горою Лева був глибокий яр, певно то була стара каменоломня. І біля нього тоді поселилися цигани. Збудували собі будинки і кузню. В ній кували підкови та цвяхи. Та місто їх звідси вижене, бо звинувачує їх у крадіжках. Але сталося ще гірше. Криниця біля закинутої кузні стала місцем прощання з ненависним життям самогубців. Раз в ній виловили закохану пару. Це ще більше притягувало сюди нещасних закоханих. Тоді місто засипало криницю. А яр став місцем викидання сміття.

Перехрестя вулиць Кривоноса та Довбуша. Ймовірне місце криниці самогубць. В будинку справа народився Роман Шухевич, керівник УПА. Вдалині видніється гора Лева

1912 р. під горою діяв Луна-парк, що приваблювало тисячі львів’ян які знаходили тут собі розваги по душі. Тепер гора є початком одного з найцікавіших та найбільших парків міста ландшафтного парку “Знесіння”.

Тут був перший Львів?

Іван Вагилевич і Ізидор Шараневич вважали, що поруч з горою на Знесінні і був первісний Львів, бо тут найкраще було б його захищати. І вони вбачали в рельєфі залишки давніх оборонних валів. І як ще один доказ поруч з горою Лева 1647 р. згадується дорога, яку Шараневич вважав однією з найдревніших, бо називалася „Via antiqua“ („Старa дорогa“).

Чому Лева?

Під 1647 р. згадується на горі камінь з написом “Камінь Лева”. Що він значив, тоді і не пробували пояснювати, бо були переконані, що Львів заснував саме князь Лев. Львівський історик ХІХ ст. Денис Зубрицький вважав, що Львів був названий не в честь князя Лева, а в честь царя звірів, та існував задовго до Лева і Данила Галицького. То ж назва гори тоді може походити не від імені князя Лева.

Привид – Опікун гори

11 березня 1925 році в газеті описали появу привида-рицаря. Якого назвали охоронцем гори. Сталося це через буревій, якій відірвав брилу піску, і в глибині вирви той і з’явився при повному обладунку. Чітко бачили панцир з лоскутків, може шкіряний. Та під новим поривом вітру, з’ява зникла. Краєзнавець Ілько Лемко каже, що лицаря на горі бачили і за совєтів.

У львівського письменника Юрія Винничука є гарна легенда, що гора має таємну печеру, в якій міцно сплять сам князь Лев з найкращими своїми воїнами та конями. І коли місту буде загрожувати найбільша небезпека, то вони покинуть відпочинок і захистять своє творіння. Ніби то їх бачив один коваль, якого туди було запрошено, аби він поміняв коням підкови, що стерлися за віки стояння.

Панорама з гори на північну околицю міста

Схожі записи

  • Правила легендарної кав’ярні “Атляс”

    На Ринку в 1880-х роках виникла кав’ярня, що стала легендарною. Це було місце товариського відпочинку львівської богеми. І робилося то все з підкресленим гумором, що ще більше приваблювало публіку. Її власник Едуард Терлецький розумів це і тому придумав дотепні правили кав’ярні, які  самі по собі вартують уваги. Отож, до вашої уваги правила поведінки в “Атласі”, яких мав свято дотримуватися кожен, хто був її клієнтом і мав намір таким зоставатися й надалі.

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.

  • Атляс – легендарна львівська кав’ярня, що воскресла

    “Атляс”, кав’ярня на площі Ринок, 45. Але сучасна кав’ярня це реінкарнація тієї, що існувала тут з 1880-х і до Другої Світової війни. Є місця, які овіяні особливою привабливістю. Такою був старий “Атляс”. Його називали пупцем Львова. По-перше, була ця кав’ярня в самому центрі, на Ринку. А по-друге, її полюбили люди мистецтва, які її і прославили.

  • Конференц-зал – кращий вибір для конференцій

    На відміну від звичайних приміщень, конференц-зали оснащені сучасним обладнанням, яке дозволяє ефективно проводити зустрічі будь-якого масштабу.

  • Соломія Крушельницька

    На рік, Соломія повернеться у львівські театри (1894), а далі тріумфально подорожує по сценах Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі…

    Співати з нею за честь  вважали найвідоміші оперні зірки того часу, як от Енріко Карузо, Тітт Руффо, Федір Шаляпін.

    Серед її численних нагород та відзнак є, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна XX століття”. Співати Вагнера вже було ознакою найвищої майстерності, а тут примадонна!

    А сам Джакомо Пуччіні дарує їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

  • Музеї площі свято Юра

    Після площі Ринок, Святоюрська площа є наймузейнішою у Львові. Крім церкви Юра, яка є перлиною площі, хоч і не має статусу музею тут є три художні музеї та поки маловідомий музей техніки львівської Політехніки.