Личаківський цвинтар у Львові

Заміські цвинтарі, як досить нова мода

У XVIII ст. в Європі почали проводити масові перезахоронення. Справа в тому, що держави одна за одною почали забороняти й надалі ховати у межах міста. Бо це було визнано загрозою здоров’ю. Адже поруч, з підвалами з їжею, були могили, чи заповненні покійниками підземелля храмів. Відтепер цвинтарі мали бути далеко за містом. Львів тоді створив аж три заміські кладовища. Личаківський виявився найпрестижнішим, тому і дожив до наших днів і став музеєм. Інші, були ще раз перенесені, бо місто швидко розрослося аж довкола них.

Суспільство тоді зустріло таку ініціативу влади з подивом. Бо впродовж століть за міськими мурами ховали лише суспільний “непотріб” – самогубців, лайдаків, артистів. Так, артисти тоді займали найнижчий щабель, десь поруч з жебраками. Та потроху люди звикали. І шлях їм вказало духовенство, яке заповідало себе ховати вже не під храмами, а на Личакові.

Хто знайшов тут спочинок?

Тепер Личаківський цвинтар то 42 га території та близько 300 тисяч поховань. Але не в кількості справа. Тут знайшли свій спочинок безсумнівний геній Іван Франко, оперна діва світової слави Соломія Крушельницька, автор “Червоної рути” Володимир Івасюк, діячі” Руської трійці”, «будителі Галичини» Маркіян Шашкевич та Іван Вагилевич, математичний геній Стефан Банах, першорядні письменники польської літератури – Северин Гощинський, Владислав Белза, Марія Конопницька, Габріеля Запольска… Та скільки не продовжуй, перелік все одно вийде далеко неповним.

На цьому грандіозному некрополі є й масові військові поховання. Найбільші з них:  

• кладовище УГА (Української Галицької Армії);
• кладовище ветеранів українських визвольних змагань часів Другої світової війни, доповнене похованнями з сучасної війни з Росією;
• кладовище ветеранів польського антиросійського повстання 1831 року;
• кладовище ветеранів польського антиросійського повстання 1863 року;
• Польських орлят часів україно-польської та польсько-совєтської війн.

Романтика Личакова

А ще Личаків – то справжній музей скульптури та просто чудовий парк. Недаремно сюди приходили відпочити і насолодитися мистецтвом прославлена закохана пара Артур Гродгер та Ванда Моне. Артур помер до запланованого одруження. І Ванда знайшла вихід як бути  з ним завжди. Ні, вона не позбавила себе життя. Просто, їх спільний товариш Поль Ойтельє, створить її скульптуру на могилі Артура. Ось так вони разом вже півтора століття. І це лише одна з романтичних історій кладовища!

Також могили прикрашають численні скульптури ангелів, заплаканих красунь, диковинних звірів. Є й пишні барельєфи гербів та величні каплиці. А кам’яні хрести оманливо схожі на дерев’яні. Деякі, навіть мають паростки з листям. Є й обеліски, штучні печери, кам’яні сейфи…

Завітайте в цей насичений мистецтвом та історією куточок Львова. Тут йдеться не стільки про смерть як про життя і пам’ять!