Знесіння: справжній ліс у центрі Львова

Дивовижно, але це майже так. В центрі Львова можна віднайти великий ліс, названий ландшафтним парком. Як йому вдалося вціліти і не бути забудованим? Вся справа у складному ландшафті, який дотепер оминали будівничі. Колись тут діяли каменоломні та кар’єри. Один з кар’єрів, найбільший, утворений навіть порівняно недавно, у радянські часи. З нього брали пісок для склозаводу, що був неподалік. Зручно і економно. Тепер це величезний амфітеатр, що стрімко заростає деревами.

Не дивно, що уже понад 30 років це регіональний ландшафтний парк. Одна з версій назви місцевості має релігійне походження: село Знесіння, тоді ще передмістя Львова, мало дерев’яну церкву Вознесіння.

Численні капища

Це не просто ліс. Тут можна знайти багато цікавого, якщо не боятися багато ходити і долати стрімкі стежки на вершини та в яри. Зокрема, тут знайдено аж 5 капищ – дохристиянських культових місць. Надзвичайна кучність. Отже, в древності тут існував надпотужний релігійний центр.

Гора Лева – святість і океан

Та щоб ознайомитися з парком, можна обійтися і малими зусиллями. Достатньо піднятися на гору Лева. Вона зручна, бо близько від центру міста, і неподалік – Високий Замок. Припускають, що в XVI ст. на ній ще був ідол Лева.

В підніжжі гори є Домівка врятованих тварин. Доступна для огляду у світлу пору доби. Є маєте можливість і долучитися до порятунку врятованих тварин своїми пожертвами.

Поряд – стародавній монастир, який сягає початку XVIІ сторіччя. Він виник на цвинтарі, де спочатку ховали нехрещених дітей, а потім і жертв епідемій. Монастирський храм святого Войцеха побудований прославленим архітектором львівського ренесансу Павлом Римлянином (Пауло Домінічі).

Вас здивують сучасні розписи в його інтер’єрі. Створені художницею з Чехії Мілою Міною. Вони, ніби зійшли з надяскравого середньовічного манускрипту.

На вершині гори Лева легко відшукати древні мушлі з доісторичного океану Тетіс, що існував 70 мільйонів років тому. Справа в тому, що львівські гори були його дном, але згодом піднялися. Тай досі піднімаються. Геологи говорять про щорічний їх ріст зі швидкістю 4 мм. Ну, і окрім історії, з гори чудова панорама на північну частину міста.

Стежка цісаря (імператора) та перший масон Львова

1780 року цими місцями прогулявся імператор Йосиф ІІ, правитель Священної римської імперії та Австрії. І похвалив їх. Імператора сюди, у свій маєток, запросив Лоншан де Бер’є. Він був банкіром, родоначальником львівського та варшавського масонства, французьким гугенотом з Швейцарії, та депутатом львівського магістрату (міської ради). Втішений візитом імператора, Лоншан ставить пам’ятник його візиту у вигляді римської богині Мінерви (в греків вона Афіна). А наймальовничішу стежку називає кайзерівською, так німецькою звучить титул імператора. Відтоді, ці землі мають паралельну назву – Кайзервальд (імператорський ліс). Лікувальні стежки називаються теренкурами. Якщо вирішете прогулятись і ви, то пройдіть повз озеро. Тут відчувається умиротворення, попри те що тут середмістя.

Бузкова пані, що поїдала діток

Є легенда про місцеву відьму, що жила в Бузковому урочищі, і не гребувала дітками, що заблукали. Такий собі аналог казки про Івасика Телесика. Тож будьте обережні, якщо ви дитина. Хто його зна де правда, а де вигадки!?

Стовп Перуна і львівський степ

На протилежному від гори Лева краю парку височить гора Хомець. Наполовину заліснена, а південний її схил поріс як не дивно степовою травою. Неподалік, археологи знайшли в основі храму св. Іллі древню вежу, ймовірно часів самого Данила Галицького. Це так звана вежа-стовп – популярний тип тодішньої оборони, що ставився на відстані від основних укріплень міста. Свого роду, сторожовий пункт для спостережень.

А ще припускають, що саме тут було капище Перуна. Бо в ранньохристиянські часи була поширена практика заміни Перуна саме святим пророком Іллею. Обидва відповідали за громи і блискавки. Цією заміною полегшувався перехід в християнство бо залишався значний шмат минулих вірувань.

Могила УСС

На цвинтарі колишнього села Знесіння, що тепер є частиною нашого парку, зберігся єдиний надгробок воїнам Української  Галицької Армії (УГА). Диво, що в радянські часи його не зруйнували. Бійці загинули неподалік, обороняючи колію над тунелем. Навпроти тієї могили є врослий в дерево металевий надгробний хрест. Символічно, чи не правда?

Тунелі

А ще, через парк проходить тепер закинута колія. Вона має мальовничий кручений маршрут. Так постаралися інженери ще австрійського часу, щоби обійти складнощі рельєфу. До речі, на цій колії є міст, що з усіх мостів Львова найвище розташований над яром.

Через струмки і болота прокладено кілька кам’яних тунелів. Їх важко віднайти, але вони того варті. От би запровадити по колії туристичний поїзд! Краї надзвичайно мальовничі.