Оглядові майданчики Львова

Місто з висоти завжди приваблює, особливо таке старовинне як Львів. Серед мальовничих дахів, виринають численні вежі, що завжди були не лише окрасою, а й надійним орієнтиром, завдяки оригінальності кожної з них. Побачити панораму можна з безлічі зазвичай таємних місць, які або випадково виринають на вашому шляху, або вам їх підкажуть місцеві поціновувачі панорам.

Почнімо нашу віртуальну мандрівку оглядовими майданчиками Львова.

Вежа Ратуші Львова

408 сходинок виведуть вас на верхівку вежі, що височіє посередині середмістя (найбільш збереженої древньої частини Львова). З висоти 65 метрів особливо добре видно всі старовинні квартали, адже її спеціально будували як спостережний пожежний пункт. На ній цілодобово стояв сурмач і виглядав вогняну небезпеку. У випадку потреби він сурмив про неї, спонукуючи мешканців бігти з відрами повними води на її гасіння. У 2011 році відновили традицію сурмити опівдні з вікна Ратуші. Відтак будучи на вежі можна почути трубу у живому виконанні.

Ще на вежі був головний годинник міста. Його чотири циферблати з гігантськими стрілками (довжина великої – 2 м) було видно колись з усього Львова. Давні міста не були такими великими. А там, де його не бачили, то чули. Бо години і чверть години дублювалися дзвонами.

Флагшток на Ратуші Львова

1918 року вояки української галицької армії встановили традицію мати на ратушевій вежі головний флагшток міста.

Краєвид з вежі Ратуші, північно-східний напрямок: схили Високого Замку
Краєвид з вежі Ратуші. Східна сторона пл.Ринок: Чорна Кам’яниця, палац Корнякта (“Італійський дворик”)
Краєвид з вежі Ратуші. Пасаж Андреоллі та пл.Катедральна

Високий Замок

Це найвищий пагорб міста. Колись тут стояв замок, що 500 років охороняв Львів. Останні два століття то є парк з оглядовим майданчиком. Найвища його точка – рукотворна. Це так звана «могила» Люблінської унії, яку насипали протягом довгих тридцяти років, і відкрили для загального доступу в 1900 р.

Хочете окинути оком майже весь Львів? То вам саме сюди. Не видно хіба найбільшого спального району міста, Сихова. Але це навіть добре. Бо архітектурно то звичайний пізньорадянський район.

В гарну погоду, на горизонті хмаркою видніються навіть карпатські хребти. Особливо чітко видно гору Парашку.

Паноарма з нижнього майданчика Високого Замку.

Крім верхнього майданчика, є ще нижня тераса з видом на середмістя. Її плюсом є те, що вам не доведеться долати ще три сотні сходинок, що потрібно аби добратися на найвищу точку цього пагорба.

Краєвид з Високого замку. Південний напрямок: посередині Стрийський парк, позаду якого на горизонті будівля “Податкової”
Краєвид з Високого замку. Південно-західний напрямок, посередині вулиця Дорошенка
Краєвид з Високого замку. Північний напрямок: Підзамче, Збоїща (житмасив на вул.Мазепи, Миколайчука)

Меморіал Небесної сотні

Меморіал спорудили на невеликому схилі у підніжжі гори Високий Замок. Та це не заважає оглянути середмістя з найвигіднішого ракурсу. Плюсом є і те, що звідси романтичною Пішою вуличкою можна спуститися до найбагатшого в свій час жіночого католицького монастиря ордену Бенедиктинок. Або ж нещодавно відкритою пішохідною доріжкою пройтись фруктовим садом до вулиць Льва й Ужгородської.

Дах магазину “Вернісаж”

На старовинній і найкраще реставрованій вуличці середмістя Шевській (названа на честь ремісників шевців) є мила оглядова площадка. Її особливістю є те, що ви опиняєтеся на даху, і відчуваєте себе ну майже сажотрусом. На рівень нижче від даху є тераса кав’ярні, на якій варто посмакувати каву з видом на величний ренесансний костел ордену Єзуїтів. Тепер це Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла української греко-католицької церкви. На перший погляд, будинок надто низький, триповерховий. Та насправді вам доведеться піднятися аж на його 7-й поверх. Чому так? Цю загадку пропонуємо вам розгадати самостійно. Можна скористатися й ліфтом. Який працює лише на виїзд вгору. Вниз таки доведеться йти пішки.

Краєвид з ТЦ “Вернісаж”. Фото з сторінок центру в соцмережах
Краєвид з ТЦ “Вернісаж”. Фото з сторінок центру в соцмережах
Панорама з ТЦ “Вернісаж”.

Цитадель-Інн

Ресторан цього готелю має по периметру колишню бойову терасу, зараз це балкон що і служить оглядовим майданчиком. Готель – це частина великої фортеці, що займає ціле плато. Фортецю збудували 1851 р. для контролю міста на випадок чергової революції. Ну, і між іншим, вона могла захищати місто і від зовнішніх ворогів. Але дорогу до готелю вам доведеться таки добряче пошукати. І це створює певні труднощі. Хоча кава і вид вартують цих зусиль.

До речі, готель не забороняє завітати на їхню територію для звичайної прогулянки і огляду панорами з вулиці. Тут навіть облаштували майданчик з лавками і ліхтарями.

Панорама з Цитадель Інн. Майданчик під стінами готелю
Панорама з Цитадель Інн. Майданчик під стінами готелю
Панорама з Цитадель Інн. Тераса готелю

Схожі записи

  • Екскурсія аристократичною вулицею Львова, вулицею Коновальця

    Пропонуємо вам прогулятися чудовою вулицею аристократів, вулицею Коновальця. Чудові кам’яниці, вілли і навіть палаци. Це чудова пропозиція для тих хто боїться у Львові заблукати, бо це прогулянка навпростець. Жодних поворотів і пошуків по карті.

  • Дві італійки на троні. Катерина Медічі

    ХVI ст. вік двох королев італійок. Обидві владні, незважаючи ні що йдуть до своїх цілей. Обох звинувачують в отруєннях супротивників. І водночас то вік Ренесансу, культурного руху, в якому центр світу то Людина, її потреби і права. Мова буде про королеву польську Бону Сфорцу та королеву Франції Катерину Медічі. Обидві опосередковано та все ж сильно вплинули і на життя Львова, який на той час був в складі Польського королівства. Тут розглянемо діяльність Катерини Медічі.

  • Личаківський цвинтар у Львові

    У XVIII ст. в Європі почали проводити масові перезахоронення. Справа в тому, що держави одна за одною почали забороняти й надалі ховати у межах міста. Бо це – загроза здоров’ю. Адже поруч з підвалами з їжею, були могили, чи заповненні покійниками підземелля храмів. Відтепер цвинтарі мають бути далеко за містом. Львів створив аж три заміські кладовища. Личаківський виявився найпрестижнішим, тому і дожив аж до наших днів і став музеєм.

  • Фасад львівської опери

    Наприкінці ХІХ сторіччя Львів був центром королівства Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима й Затору в складі Австрійської імперії. І як великий регіональний центр Європи, він мріяв про величний театр. Зрештою, такий було збудовано за неповних три роки (1897-1900 рр.). І назву він отримав відповідну – Великий міський театр.

  • Всевидяче око у Львові

    Повсюдно у Львові масонські знаки, кажуть уважні. Мова перш за все про всевидяче око в трикутнику. Але навіть їх дивує, що в основному це око є на храмах. Масони і церква? Це викликає дисонанс. Церква ж як правило боролося з масонством. Щось тут не те. Так де все таки можна знайти ті всевидячі очі. Пропонуємо вам підбірку, що стосується середмістя, найтуристичнішого району міста, де все на відстані “витягнутої руки”.

  • Стрийський парк – найвеличніший парк Львова

    Парк створив легендарний львівський парковий майстер та інженер міських плантацій Арнольд Рерінг. Він заклав його у 1879 році на місці ярів та Стрийського цвинтаря, закритого за півстоліття до цього. Рерінг висадив в парку майже 40 тисяч дерев. Серед них навіть було дерево, яке дожило як вид з часів динозаврів. А 1887 року нижню алею прикрасив пам’ятник Яну Кілінському, герою польської революції очоленої Тадеушем Костюшком, генералом і соратником Джорджа Вашингтона. Так, Костюшко був одним з творців США. З появою цього пам’ятника парк назвали на честь Кілінського. Згодом назва Стрийський таки перемогла.