·

Ісус з каплиці Боїмів

Каплиця Боїмів чи не найоригінальніша пам’ятка архітектури львівської давнини. Створена як поховальна каплиця на головному львівському міському цвинтарі біля Латинської катедри, головного католицького храму Львова і Галичини. А тепер він ще й головний католицький храм України. Цвинтар тут проіснував чотири століття, і був місцем упокоєння львівської аристократії.

Серед численних надгробків постало 6-ть каплиць. І лише дві з них дожили до нашого часу. Каплиця Кампіанів стала  частиною катедрального храму. А каплиця Боїмів  стоїть неподалік від нього. Збудована в 1611-1615 роках, вона особливо виділялася своїм багатим скульптурним декором. Який її і врятував коли цвинтар ліквідували. Зовні, особливо пишно прикрашена стіна від вулиці Катедральної. А на куполі сидів Ісус під Хрестом. Для нашого регіону це досить незвичне зображення Ісуса, який очікує своїх мук в Гециманському саду. Під куполом латиною написана фраза з біблійного Плачу Ієремії: Гляньте і побачите, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій. Фразу часто перекладають як: перехожий зупинись і подумай чи твої страждання такі як мої.

Автор скульптури не відомий. Хоча знаємо, що над декорування каплиці працювали скульптори Гануш Шольц та Йоган Пфістер, обидва місцеві німці, що перебралися до Львова з Вроцлава.

Довший час вважали, що то єдина скульптура сидячого Христа якщо не в Україні то точно у Львові. І дійсно такий сюжет в нас є рідкісним. Та виявилося, що лише  в нашому місті сидячих Ісусів виявилося декілька. Один з них на колишньому цвинтарі по вулиці Зеленій. Ще один є біля храму Пресвятого Серця Ісусового в Рясному.

Рясне
Вул. Зелена

Ісус добре проглядався з площі Ринок і викликав постійне зацікавлення. За чотириста років скульптура безумовно зазнала пошкоджень, і от тепер її частково від реставрували, і на короткий час виставили для огляду в музеї.

З неймовірним трепетом ми прийшли поглянути на неї зблизька. Почуття переповнювали нас. Адже той символ старого Львова який досі був на поважній висоті опинився серед нас.

Опис процесу розмалювання скульптури за весь період її існування

Замовник каплиці-усипальниці, був дуже колоритною особою. Кажуть, що починав він як пірат на Дунаї. Згодом став секретарем короля Речі Посполитої Стефана Баторія. А потім осів у Львові та заснував патриціанський рід, який проіснував три покоління і подарував місту райців, війтів, бургомістрів та монахів.

Один з його внуків став вченим дослідником Китаю. Створив перший атлас Китаю. Довів, що Корея є півостровом. Його “Флора Китаю” дасть назву монографіям про рослини : Флори. Описав китайське вчення про пульс. Переклав Конфуція на латину та Катехизм на китайську мову. Чи не перший намалює правдивого африканського бегемота, а то його до нього зображали якимось міфічним страховиськом. Загинув він в джунглях Південного Китаю намагався проникнути в Китай ще раз. Для того, навіть плив з піратами.

Його прах не упокоївся в родинній каплиці, та ми його вимушені згадати як найяскравішого представника славної  львівської родини Боїмів. Зрештою, коли наприкінці XVIII ст. ліквідували цвинтар, то всі поховані Боїми теж змушені були покинути свою усипальницю. Їх так і не відоме де перепоховані. А каплиця, їх дарунок наступним поколінням львів’ян і досі є окрасою міста. Сидячий Ісус, сподіваємось і надалі споглядатиме з неї на нас і нагадуватиме за свою жертву заради спасіння людства. І його споглядання робитиме нас трішки людянішими і гідними його жертви.

Хоч Боїмів новий час вигнав з їх усипальні. Проте, іронія долі, каплиця й надалі прислужилася померлим, бо в ХІХ та на початку ХХ століття вона використовувалася для похоронних обрядів.

При можливості огляньте внутрішнє убранство каплиці. Тепер вона є музеєм. Її оригінальний вівтар зі “Старозавітною паскою”, та “Молінням Христа о чаші”, це щось неймовірне. І саме в ній чи не вперше зображено у Львові в храмі чорта. Правда, не з рогами, а у вигляді тварини схожої на пса, що на Таємній вечері спокушає Іуду Іскаріота, сидячи під його стільцем. Через це зображення були складнощі з освяченням каплиці. Львівський єпископ Ян Анджей Порохницький ніби спочатку відмовився то робити через присутність того зображення.

Саме в інтер’єрі ви можете побачити всіх членів трьох поколінь Боїмів, що колись були тут поховані. Їх зображено на рельєфі довкола Пієти (Матері Божої, що тримає на колінах мертвого Христа). Щоб розмістити всіх членів родини довелося нові покоління робити чимраз меншими.

Схожі записи

  • Приховані пам’ятники львівської Святоюрської гори. Квест

    Над старим Львовом з протилежних боків домінує Високий Замок і церква святого Юра на однойменній горі. Всі хто йдуть до величного храму, засліпленні його красою та зусиллями підйому, що крім храму і великого пам’ятника Андрею Шептицькому, фактично нічого не бачать. А насправді, вони пропускають добрий десяток цікавих і важливих пам’ятників, точніше пам’ятних таблиць. Бо Святоюрська гора то не тільки церква.

  • Забута львівська фортеця Цитадель

    В самісінькому центрі Львова, буквально за кілометр від площі Ринок, стоїть справжня фортеця. Та майже ніхто про неї не знає. І рідко який турист відвідує її. А даремно. Фортеця повністю збереглася. Причини її забуття пов’язані в занедбаності території і відсутності кав’ярень. А ще тому, що вона мало розрекламована. Ну і те, в ній був нацистський концтабір теж відлякує частину людей. Фортеця займає величезну територію пануючого над центром нагір’я. Вона складається з 4-х максимілянівських веж та гігантської казарми з оборонними крилами. Це не середньовічна фортеця, артилерійська фортеця ХІХ століття.

  • Львівська політехніка як туристична перлина

    Чи знали ви, скільки прекрасного приховує в собі Львівська Політехніка? Якщо ваша відповідь – ні, то читайте далі про це детальніше.

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.