Високий замок: згадки про полководців, краєвид з Карпатами, ресторан

Могутній замок

Століттями, на найвищій горі над містом височів замок названий Високим, бо внизу посеред міста стояв ще один – Низький. Замок був надійним захистом панівної висоти, і останнім притулком для міщан в час нападів ворогів. Та з кінця XVII ст. замок вже не міг нікого захищати. Розвиток артилерії зробив його непотрібним. Твердиню покинула воєнна залога, і він поволі собі руйнувався. Допоки не прийшла австрійська влада, що продала руїни для розбирання під будівельні матеріали на побудову приватних будинків у місті. Якщо ви відвідаєте заднє подвір’я Палацу Потоцьких, то у ньому можна побачити макет фортеці з Високого Замку.

Створення парку

Довго гора стояла пусткою і лише докучала львів’янам. У часи вітрів пилюка з гори рясно покривала місто внизу. Щоби приборкати це джерело пилюки, гору 1835 року перетворили на парк. Розпланував його легендарний міський садівник, творець цілого ряду львівських парків Бауер. Парк займає поважну територію в 36.2 га. Тут посадили різноманітні місцеві породи дерев: каштан, вільха чорна, явір, клен, модрина, ясен, тополя, липа, береза, в’яз, акація, дуб, сосна.

Об’єднання гір

При створенні парку об’єднали дві гори, власне Замкову де і стояв Високий Замок, і Княжу. Яр між ними засипали і так утворили нижню терасу. На ній збудовано дім садівника, штучний грот, ресторан і пам’ятник королю Яну ІІІ Собеському.

Курган

А на верхній терасі, де була серцевина замку, протягом 1869-1900 років насипали курган, на пам’ять про трьохсотліття Люблінської унії – остаточного об’єднання віками союзних держав королівства Польського та Великого князівства Литовського, в результаті якого більша частина України перейшла від Литви до Польщі. Цей курган назвали Копець Люблінської унії. Ініціатором його побудови став місцевий легендарний політик Францішек Смолька. Перший голова першого імперського парламенту. Цікаво, щоб підігріти ентузіазм всенародної будови, він в парадному костюмі не раз і сам брався возити таку з землею.

Від старого замку збереглася лиш стіна в’їздного подвір’я. Під час спорудження кургану постраждали навіть фундаменти, бо землю брали  безпосередньо з самої гори. Фундаменти збереглися лише під самим курганом.

Завдяки кургану гора стала вищою ще на 30 метрів і тепер сягає 413 м над рівнем моря. В гарну погоду можна побачити північні відроги Карпат, які більше нагадують димку на горизонті. 1957 року, гора стає ще вищою завдяки побудові на ній 192-метрової телевізійної вежі. Тоді найвище стоячої в Україні.

Дивний пам’ятник королю

Щодо згаданого пам’ятника королю, то не шукайте типового пам’ятника. Ви його не знайдете. На одній з бічних відрог гори поставлено великий валун, на якому написана присвята королю, рятівнику міста від турків. Втім, є невипадковим вибір місця для цього валуна. За задумом, стоячи біля пам’ятного знака, можна було побачити Лисиничі, – саме на околиці цього передмістя 24 серпня 1675 року відбулась битва між татарами і військами Речі Посполитої під командуванням короля Яна ІІІ Собеського. Вона ввійшла в історію як Битва під Львовом (також відома як Битва під Лисиничами, або Битва на глинянському шляху). І саме з цього місця можна було побачити наскільки наблизились вороги до міста. Та захисники перемогли.

Пам’ятник Яну Собєському на Високому Замку
Пам’ятник Яну Собєському на Високому Замку

Зараз присвяту прочитати дещо складно, а крізь дерева та інші фактори не завжди видно Лисинич. Та цей пам’ятник все ще може здивувати своєю похмурістю, особливо якщо побачити його вперше, зовсім випадково прогулюючись алеєю, що між вул. Княжою і рестораном.

Що цікаво, у парку значно відомішим є пам’ятний знак присвячений майже сучаснику й ідеологічному противнику Собеського – Максиму Кривоносу. На ньому згадується, що відомий козацький полковник очолив єдиний успішний штурм замку. Цей факт вирішили увіковічнити тут за радянських часів.

Грот імператора чи самогубців

Грот прикрашений чотирьохсотлітніми левиками, які колись підтримували балкон на вежі старої ратуші. Планувалося, що при гроті питиме чай сам імператор Франц Йосип І і дивитиметься феєрверк який дадуть на його честь. Проте, щось пішло не так. Імператор затримався в місті, і до грота не прийшов. Зате, до грота чомусь залюбки стали приходити нещасні, і вчиняти самогубство. Мабуть, щоб на прощання ще раз обійняти поглядом своє місто, де їм так і не знайшлося місця для щастя. Так що грот став не імператорським, а гротом самогубців.

У 2020 р. його відреставрували, після чого він добряче змінився, при бажанні можна зайти всередину і зробити селфі, – старої штукатурки нема і вона не забруднить вас. А ще стала читабельнішою символіка та рік створення споруди.

Як дістатися

Тепер до Високого замку потрібно йти пішки, якщо у вас нема приватного транспорту, проте в 1910-1970 роках майже до середини гори можна було під’їхати трамвайчиком. Це була найскладніша трамвайна колія у місті, і в більшій частині вона до того ж була одноколійною. Спроби прокласти автобусні маршрути також зазнають провалу через нерегулярний попит на них.

Кілька років тому міська рада оголосила ідею створення канатної дороги для спрощення підйому в парк для маломобільних людей. Однак не знайшлось інвестора для такого транспорту.

Оглядові майданчики Високого замку

Парк з понад столітніми деревами дає мало шансів літом побачити панорами міста. Тому, облаштували три зручних місця, з яких у будь-яку пору ви можете насолодитися казковими видами:

  • Це власне вершина кургану.
  • Нижній майданчик біля ресторану.
Краєвид з Високого замку. Північний напрямок: Підзамче, Збоїща (житмасив на вул.Мазепи, Миколайчука)
Краєвид з Високого замку. Південно-західний напрямок, посередині вулиця Дорошенка

Схожі записи

  • Мандрівка з вокзалу на Ринок пішки

    Якщо ви примандрували відкривати Львів залізницею, то у вас є два шляхи до середньовічного центру міста. Легкий, на трамваї, які гостинно вас відвезуть з під самісінького вокзалу на площу Ринок. Або значно важчий, але незрівнянно цікавіший – помандрувати пішки. Раджу саме останній варіант. Дорогою Вас чекає багато цікавих архітектурних перлин міста.

  • Попередниці Львівської ратуші

    Ратуша була символом міської волі, тому її ставили посередині міста, на центральній площі. І це цікаво, бо  в ті часи саме коли віра займала провідне місце здавалося б посередині міста мав би стояти величний собор. Отже, волю цінували дуже сильно.

    У Львові існувала ще одна особливість, центр міста був розділений на 4 частини, за віровизнанням. А саме були квартали юдеїв, православних візантійського обряду, вірмен, та католиків. І те що в центрі був не чийсь храм а ратуша, сприяло відчуттю рівності між громадянами різних віровизнань, хоча, при владі були саме католики.

  • Скільки років Львову, і хто його засновник?

    На питання чи знаєте ви коли засноване ваше місто, багато хто впевнено відповідає, що знає, і навіть називає якийсь рік. Але насправді, крім зовсім нових міст, ми зазвичай не знаємо жодної дати заснування. А те, що знаємо, то є перша згадка про поселення. Перша згадка, а не заснування! Чомусь розуміння в різності цих термінів затирається. Отож, ми не знаємо дати заснування Львова. Але знаємо коли Львів вперше згадується в письмових джерелах.

  • Як у Львові йшли в монастир аристократи

    Мова про одну з найвпливовіших жінок польського королівства Теофілію Вишневецьку з Лєщинських, споріднену з королями та гетьманами. На той час їй було вже 73 роки. Чоловік помер 12 років тому. Три доні вдало вийдуть заміж. Так Урсула стане дружиною гетьмана литовського Михайла Радзивіла прозваного Рибонькою, одного з найбагатших магнатів Речі Посполитої. Отож, пора було і подумати про свою вічну душу.

    Та її облечини (постриг) 11 лютого 1753 року перетворилися на загальноміську забаву, що нагадувала швидше весілля чи хрестини і навіть перевищала попередні свята, що були до того у Львові. Та й вона, за традицією тодішніх аристократів йшла в монастир який фактично і  перебудувала. Хоч не вона була його засновницею, проте профінансувала побудову його храму та дзвіниці.

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.

  • Львівський Біг Бен

    Там тихоплинні години рахує годинник на вежі,

    В стуках постійних його зміни у часі звучать.

    Важіль годинника крутить усі коліщата зубчасті

    Й точно вимірює він час, що тікає кудись.