·

Перелік старих підземель які варто відвідати у Львові

Старовинні будівлі у Львові – це не лише видима вулична частина, а й підземна. Однак не всі з них доступні. Втім є й такі, куди різні заклади запрошують погостювати і побачити склепіння та стіни, яким кількасот років…

Ресторан “П’яте підземелля”

Площа Ринок, 5. Ресторан підтримує дух Середньовіччя у музиці, оформленні та стравах. Чимало інтерактивних розваг, як от витягнути з каменя меч короля Артура, коронуватися з допомогою паліспаду. знайти п’ять драконів, посидіти в тюремній камері.

Але основне – тутешні підземелля пам’ятають самого короля Яна ІІІ Собєського та винні підвали королівського секретаря Костянтина Корнякта.

Кав’ярня “Копальня кави”

Площа Ринок, 10. Це колишній палац казково багатих князів Любомирських які збудували його на залишках ще готичних кам’яниць. Частина підвалу зберегла готичну арку, а отже їй понад 500 років. Інтер’єри нагадують шахту (копальню) в якій нібито добувають каву.

З розваг – кава яку готують при вас, при цьому горить майже метрове полум’я.

Ресторан “Криївка”

Площа Ринок, 14. Вивіски нема. Потрібно самому зорієнтуватися в які двері стукати… Ну, а далі на вас чекає цілий ритуал…

Прославлений ресторан, що імітує підземні сховки українських повстанців. Досить багато цікавої інформації на стінах. Їх може доповнити розповідь працівника та відповідна кухня. Але, саме підземелля, навіть без цього наповнення варте уваги. Йому, майже 500 років. Щоб самому переконатися у такій давності, досить підняти голову при вході до будинку. Там на кам’яній книзі, що в лапах крилатого лева святого Марка (герб Венеційської республіки), бачимо рік першої відомої реконструкції будинку. А була вона в 1600 році! Наступна реконструкція зафіксована за кілька метрів, в коридорі, на порталі замурованого бічного входу. Там бачимо вже дату 1660.

Єзуїти

Проспект Свободи, 13. Платний музей під Гарнізонним храмом святих апостолів Петра і Павла.

Це колишні підземелля під єзуїтським монастирем. Наразі це єдине двоповерхове підземелля, доступне для огляду. Більша його частина була кладовищем. Зрештою, як і під кожним старим храмом. Від цвинтаря залишився лише загадковий алебастровий саркофаг єпископа Миколая Вижицького. Саркофаг має майстерні барельєфи, недописану дату смерти і пробитий бік. 

саркофаг Миколая Вижицького
саркофаг Миколая Вижицького

Найважливішими експонатами підземелля є макети старого Львова давніх часів, авторства подружжя Качорів. Вони стануть корисними для тих, хто бажає побачити як змінювався центр міста протягом віків: де проходили оборонні мури і що збереглося до наших часів.

Підземелля
макет

Підземелля монастиря домініканів

Площа Музейна. Платний музей.

Підземелля належить музею історії релігії. Тому, експонати відповідні, про церковну історію. В підвалах  монастиря часто прихищали жебраків аби вони не замерзли в сильні морози. Тому вас зустріне фігура жебрачки. Трохи моторошно. Але не будемо описувати всі несподіванки підземелля. Тут варто відшукувати їх самостійно.

Ресторан “Трапезна”

Вулиця Валова, 18a. Трапезна є в підземеллі колишнього католицького оборонного монастиря бернардинців збудованого на початку XVII сторіччя. Пройдіть Валовою на площу Митну, аби оглянути збереженні оборонні мури монастиря. А раптом на них якась вулична виставка фотографій?

Над Трапезною діє модерний Музей ідей, відомий оригінальністю. Колись перед входом зустрічало дерево покрите карватками, що вже готувало вас до зустрічі з неординарним.

інтерєр “Трапезної”
інтерєр “Трапезної”

“Трапезна” займає лише невеликий закуток грандіозних бернардинських підземель. Та вона вповні виконає своє завдання, якщо ви тут залишитися на обід, який готується на відкритій кухні. Ви відчуєте себе у Сереньовіччі, чи хоча би в часи трьох мушкетерів. Про яких, до речі, знімали кіно у цьому монастирі.

“Кентавр”

Пл. Ринок, 34. Один з не багатьох ресторанів міста, що зберігся з радянських часів. Донедавна тут на стінах були стінописи з тих же часів. Про його атмосферу 1980-х років можна почитати в Юрія Винничука в книжці спогадів “Груші в тісті”.

Радимо завернути за ріг, на вулицю Краківську і подивитися ще радянську скульптурну рекламу ресторану. Це кентавр, який топче виноград і дегустує новостворене вино. Через неодноразові падіння в скульптури загнулася рука, що тримає чарку. То ж народилася легенда, що руку йому навмисне викрутили в час сухого закону запровадженого Горбачовим у Союзі. Тобто, спочатку кентавр пив, а тепер виливає, і вас закликає до цього.

Ігор Осідач

Схожі записи

  • Ренесанс у Львові

    Якщо готичний Львів то є дітище німецьких архітекторів, то ренесансний Львів є творінням італійців, на батьківщині яких і розквіт цей стиль. З Італії та італійських кантонів Швейцарії до нас перебралася ціла плеяда італійських архітекторів, які осіли у Львові.

  • Попередниці Львівської ратуші

    Ратуша була символом міської волі, тому її ставили посередині міста, на центральній площі. І це цікаво, бо  в ті часи саме коли віра займала провідне місце здавалося б посередині міста мав би стояти величний собор. Отже, волю цінували дуже сильно.

    У Львові існувала ще одна особливість, центр міста був розділений на 4 частини, за віровизнанням. А саме були квартали юдеїв, православних візантійського обряду, вірмен, та католиків. І те що в центрі був не чийсь храм а ратуша, сприяло відчуттю рівності між громадянами різних віровизнань, хоча, при владі були саме католики.

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.

  • Вежа бернардинів

    Вежі, вони обороняли, були акцентами в силуеті міста, не давали загубитися на вузьких середньовічних вуличках, служили тюрмами (наше тюрма від нім. Turm, вежа), кликали до молитви чи захисту фізичного. Зрештою, вони були і символами, особливо церковні.

  • Екскурсія вуличкою Краківською

    Маємо намір прогулятися неспішно невеликою, але старовинною вуличкою. Яка вже півтисячоліття не змінювала своєї назви. Це Краківська. Її назва походить від дороги та воріт, що вели в напрямку Кракова. Це був один з двох в’їздів виїздів до міста, коли воно було оточене оборонними мурами, вежами та ровами.

    Відома і її попередня назва. Колись її називали Поганською або Сарацинською, бо тут мешкали мусульмани. А Краківська брама тоді називалася татарською. Згодом громада їх занепала і назва відійшла в небуття. Перша згадка про назву вулиці – Краківська датується 1441 роком.

  • Творці неймовірної каплиці Боїмів

    Каплиця-усипальниця львівських патриціїв Боїмів є безсумнівну найоригінальнішою архітектурною пам’яткою Львова. Зрештою, як і Боїми були неймовірними людьми. Георг починав як пірат на Дунаї, а згодом став королівським секретарем. Його внук монах-єзуїт Михайло став дипломатом китайського імператора та дослідником Китаю, творцем першого його атласу.