·

Перелік старих підземель які варто відвідати у Львові

Старовинні будівлі у Львові – це не лише видима вулична частина, а й підземна. Однак не всі з них доступні. Втім є й такі, куди різні заклади запрошують погостювати і побачити склепіння та стіни, яким кількасот років…

Ресторан “П’яте підземелля”

Площа Ринок, 5. Ресторан підтримує дух Середньовіччя у музиці, оформленні та стравах. Чимало інтерактивних розваг, як от витягнути з каменя меч короля Артура, коронуватися з допомогою паліспаду. знайти п’ять драконів, посидіти в тюремній камері.

Але основне – тутешні підземелля пам’ятають самого короля Яна ІІІ Собєського та винні підвали королівського секретаря Костянтина Корнякта.

Кав’ярня “Копальня кави”

Площа Ринок, 10. Це колишній палац казково багатих князів Любомирських які збудували його на залишках ще готичних кам’яниць. Частина підвалу зберегла готичну арку, а отже їй понад 500 років. Інтер’єри нагадують шахту (копальню) в якій нібито добувають каву.

З розваг – кава яку готують при вас, при цьому горить майже метрове полум’я.

Ресторан “Криївка”

Площа Ринок, 14. Вивіски нема. Потрібно самому зорієнтуватися в які двері стукати… Ну, а далі на вас чекає цілий ритуал…

Прославлений ресторан, що імітує підземні сховки українських повстанців. Досить багато цікавої інформації на стінах. Їх може доповнити розповідь працівника та відповідна кухня. Але, саме підземелля, навіть без цього наповнення варте уваги. Йому, майже 500 років. Щоб самому переконатися у такій давності, досить підняти голову при вході до будинку. Там на кам’яній книзі, що в лапах крилатого лева святого Марка (герб Венеційської республіки), бачимо рік першої відомої реконструкції будинку. А була вона в 1600 році! Наступна реконструкція зафіксована за кілька метрів, в коридорі, на порталі замурованого бічного входу. Там бачимо вже дату 1660.

Єзуїти

Проспект Свободи, 13. Платний музей під Гарнізонним храмом святих апостолів Петра і Павла.

Це колишні підземелля під єзуїтським монастирем. Наразі це єдине двоповерхове підземелля, доступне для огляду. Більша його частина була кладовищем. Зрештою, як і під кожним старим храмом. Від цвинтаря залишився лише загадковий алебастровий саркофаг єпископа Миколая Вижицького. Саркофаг має майстерні барельєфи, недописану дату смерти і пробитий бік. 

саркофаг Миколая Вижицького
саркофаг Миколая Вижицького

Найважливішими експонатами підземелля є макети старого Львова давніх часів, авторства подружжя Качорів. Вони стануть корисними для тих, хто бажає побачити як змінювався центр міста протягом віків: де проходили оборонні мури і що збереглося до наших часів.

Підземелля
макет

Підземелля монастиря домініканів

Площа Музейна. Платний музей.

Підземелля належить музею історії релігії. Тому, експонати відповідні, про церковну історію. В підвалах  монастиря часто прихищали жебраків аби вони не замерзли в сильні морози. Тому вас зустріне фігура жебрачки. Трохи моторошно. Але не будемо описувати всі несподіванки підземелля. Тут варто відшукувати їх самостійно.

Ресторан “Трапезна”

Вулиця Валова, 18a. Трапезна є в підземеллі колишнього католицького оборонного монастиря бернардинців збудованого на початку XVII сторіччя. Пройдіть Валовою на площу Митну, аби оглянути збереженні оборонні мури монастиря. А раптом на них якась вулична виставка фотографій?

Над Трапезною діє модерний Музей ідей, відомий оригінальністю. Колись перед входом зустрічало дерево покрите карватками, що вже готувало вас до зустрічі з неординарним.

інтерєр “Трапезної”
інтерєр “Трапезної”

“Трапезна” займає лише невеликий закуток грандіозних бернардинських підземель. Та вона вповні виконає своє завдання, якщо ви тут залишитися на обід, який готується на відкритій кухні. Ви відчуєте себе у Сереньовіччі, чи хоча би в часи трьох мушкетерів. Про яких, до речі, знімали кіно у цьому монастирі.

“Кентавр”

Пл. Ринок, 34. Один з не багатьох ресторанів міста, що зберігся з радянських часів. Донедавна тут на стінах були стінописи з тих же часів. Про його атмосферу 1980-х років можна почитати в Юрія Винничука в книжці спогадів “Груші в тісті”.

Радимо завернути за ріг, на вулицю Краківську і подивитися ще радянську скульптурну рекламу ресторану. Це кентавр, який топче виноград і дегустує новостворене вино. Через неодноразові падіння в скульптури загнулася рука, що тримає чарку. То ж народилася легенда, що руку йому навмисне викрутили в час сухого закону запровадженого Горбачовим у Союзі. Тобто, спочатку кентавр пив, а тепер виливає, і вас закликає до цього.

Ігор Осідач

Схожі записи

  • Львівський палац Потоцьких. Непростої долі палац

    Наприкінці століття, Альфред ІІ вирішує створити новий, пишніший палац, а головне, що би він нагадував таку любу йому Францію. Проект нового палацу він купляє у французького архітектора Луї Альфонса Рене Доверньє. Це мав бути палац в стилі бароко часів Людовіка XIV. Прототипом послужив королівський Люксембургський палац. Альфред так любив Францію, що навіть помре в Парижі.

  • Сокаль і Орша – дві битви однієї війни і львівський меч

    У львівському музеї арсенал експонують меч і обладунок рицаря Фредеріка Гербута. Він загинув потонувши в річці Західний Буг біля Сокаля 2 серпня 1519 року. Його найшли в 1955 році. Природні умови склалися так, що обладунки збереглися напрочуд добре. А меч і досі готовий до бою. Треба лиш підгострити. А минуло на хвилиночку аж пів тисячоліття.

  • П’ятизіркові перехрестя Львова, містика чи логічна потреба

    Саме серед цих районів і виникли дивні, тепер незручні, п’ятизіркові перехрестя. Всього їх тут налічується чотири. Прихильники містики та теорії змов можуть почати вибудовувати свої теорії. І напевне згадають про масонські впливи. Без сумніву, архітектори тієї доби зазвичай були масонами. Не таємниця, що масони називали Творця Всесвіту Великим Архітектором, і саме архітектурі відводили провідну роль для розуміння таємниць світобудови і розвитку людського дужу, що з кожною епохою долав поступ до нових висот і потребував нових підходів і містобудуванні.

  • Соломія Крушельницька

    На рік, Соломія повернеться у львівські театри (1894), а далі тріумфально подорожує по сценах Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі…

    Співати з нею за честь  вважали найвідоміші оперні зірки того часу, як от Енріко Карузо, Тітт Руффо, Федір Шаляпін.

    Серед її численних нагород та відзнак є, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна XX століття”. Співати Вагнера вже було ознакою найвищої майстерності, а тут примадонна!

    А сам Джакомо Пуччіні дарує їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.