Оглядові майданчики Львова

Місто з висоти завжди приваблює, особливо таке старовинне як Львів. Серед мальовничих дахів, виринають численні вежі, що завжди були не лише окрасою, а й надійним орієнтиром, завдяки оригінальності кожної з них. Побачити панораму можна з безлічі зазвичай таємних місць, які або випадково виринають на вашому шляху, або вам їх підкажуть місцеві поціновувачі панорам.

Почнімо нашу віртуальну мандрівку оглядовими майданчиками Львова.

Вежа Ратуші Львова

408 сходинок виведуть вас на верхівку вежі, що височіє посередині середмістя (найбільш збереженої древньої частини Львова). З висоти 65 метрів особливо добре видно всі старовинні квартали, адже її спеціально будували як спостережний пожежний пункт. На ній цілодобово стояв сурмач і виглядав вогняну небезпеку. У випадку потреби він сурмив про неї, спонукуючи мешканців бігти з відрами повними води на її гасіння. У 2011 році відновили традицію сурмити опівдні з вікна Ратуші. Відтак будучи на вежі можна почути трубу у живому виконанні.

Ще на вежі був головний годинник міста. Його чотири циферблати з гігантськими стрілками (довжина великої – 2 м) було видно колись з усього Львова. Давні міста не були такими великими. А там, де його не бачили, то чули. Бо години і чверть години дублювалися дзвонами.

Флагшток на Ратуші Львова

1918 року вояки української галицької армії встановили традицію мати на ратушевій вежі головний флагшток міста.

Краєвид з вежі Ратуші, північно-східний напрямок: схили Високого Замку
Краєвид з вежі Ратуші. Східна сторона пл.Ринок: Чорна Кам’яниця, палац Корнякта (“Італійський дворик”)
Краєвид з вежі Ратуші. Пасаж Андреоллі та пл.Катедральна

Високий Замок

Це найвищий пагорб міста. Колись тут стояв замок, що 500 років охороняв Львів. Останні два століття то є парк з оглядовим майданчиком. Найвища його точка – рукотворна. Це так звана «могила» Люблінської унії, яку насипали протягом довгих тридцяти років, і відкрили для загального доступу в 1900 р.

Хочете окинути оком майже весь Львів? То вам саме сюди. Не видно хіба найбільшого спального району міста, Сихова. Але це навіть добре. Бо архітектурно то звичайний пізньорадянський район.

В гарну погоду, на горизонті хмаркою видніються навіть карпатські хребти. Особливо чітко видно гору Парашку.

Паноарма з нижнього майданчика Високого Замку.

Крім верхнього майданчика, є ще нижня тераса з видом на середмістя. Її плюсом є те, що вам не доведеться долати ще три сотні сходинок, що потрібно аби добратися на найвищу точку цього пагорба.

Краєвид з Високого замку. Південний напрямок: посередині Стрийський парк, позаду якого на горизонті будівля “Податкової”
Краєвид з Високого замку. Південно-західний напрямок, посередині вулиця Дорошенка
Краєвид з Високого замку. Північний напрямок: Підзамче, Збоїща (житмасив на вул.Мазепи, Миколайчука)

Меморіал Небесної сотні

Меморіал спорудили на невеликому схилі у підніжжі гори Високий Замок. Та це не заважає оглянути середмістя з найвигіднішого ракурсу. Плюсом є і те, що звідси романтичною Пішою вуличкою можна спуститися до найбагатшого в свій час жіночого католицького монастиря ордену Бенедиктинок. Або ж нещодавно відкритою пішохідною доріжкою пройтись фруктовим садом до вулиць Льва й Ужгородської.

Дах магазину “Вернісаж”

На старовинній і найкраще реставрованій вуличці середмістя Шевській (названа на честь ремісників шевців) є мила оглядова площадка. Її особливістю є те, що ви опиняєтеся на даху, і відчуваєте себе ну майже сажотрусом. На рівень нижче від даху є тераса кав’ярні, на якій варто посмакувати каву з видом на величний ренесансний костел ордену Єзуїтів. Тепер це Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла української греко-католицької церкви. На перший погляд, будинок надто низький, триповерховий. Та насправді вам доведеться піднятися аж на його 7-й поверх. Чому так? Цю загадку пропонуємо вам розгадати самостійно. Можна скористатися й ліфтом. Який працює лише на виїзд вгору. Вниз таки доведеться йти пішки.

Краєвид з ТЦ “Вернісаж”. Фото з сторінок центру в соцмережах
Краєвид з ТЦ “Вернісаж”. Фото з сторінок центру в соцмережах
Панорама з ТЦ “Вернісаж”.

Цитадель-Інн

Ресторан цього готелю має по периметру колишню бойову терасу, зараз це балкон що і служить оглядовим майданчиком. Готель – це частина великої фортеці, що займає ціле плато. Фортецю збудували 1851 р. для контролю міста на випадок чергової революції. Ну, і між іншим, вона могла захищати місто і від зовнішніх ворогів. Але дорогу до готелю вам доведеться таки добряче пошукати. І це створює певні труднощі. Хоча кава і вид вартують цих зусиль.

До речі, готель не забороняє завітати на їхню територію для звичайної прогулянки і огляду панорами з вулиці. Тут навіть облаштували майданчик з лавками і ліхтарями.

Панорама з Цитадель Інн. Майданчик під стінами готелю
Панорама з Цитадель Інн. Майданчик під стінами готелю
Панорама з Цитадель Інн. Тераса готелю

Схожі записи

  • Диявол у боротьбі з львів’янином

    Мова буде не про містичні сили, а про сваволю шляхти. Про час коли відбувалися справжні війни між сусідами в ході яких палили замки. Ба, навіть штурмували великі міста. Станіслав Стадницький здобув собі особливу славу, що його навіть прозвали ланцутським дияволом, від назви його основного замку. Зі Львовом його пов’язують два епізоди. Боротьба з львівським мільйонером Костянтином Корняктом. А ще він двічі штурмував Львів.

  • Високий замок: згадки про полководців, краєвид з Карпатами, ресторан

    Століттями, на найвищій горі над містом височів замок названий Високим, бо внизу посеред міста стояв ще один – Низький. Замок був надійним захистом панівної висоти, і останнім притулком для міщан в час нападів ворогів. Та з кінця XVII ст. замок вже не міг нікого захищати. Розвиток артилерії зробив його непотрібним.

  • Дивні пам’ятники центру Львова

    Далі пам’ятник взагалі з дивовижних форм. З дивною, не пропорційною головою. Придивляємось, і бачимо, що то така велика перука на ній. Отже, з головою ніби все добре. Але перука занадто велика. Кажуть, майстер навмисно зробив її саме такою би показати тиск батька на свого сина. Перед нами син великого Моцарта. Його весь час порівнювали з батьком, легендарним композитором. Тому, з цим тяжко було йому жити.

  • Найгарніші ангели Львівського Личаківського цвинтаря

    Ангел який нас заспокоює, тим що спить на могилі Грабінських. Бо прокинеться він лише перед самим кінцем Світу і засурмить. А поки він спить і ми можемо спати спокійно. Це також робота Паріса Філіппі.

    Символіка цього надгробка відносить нас до Біблії, а саме до Апокаліпсису Івана Богослова. Де він описує Кінець Світу. Сім ангелів трубитимуть почергово і на Землю обрушуються катаклізми. Труби в біблійні часи сигналізували про тривогу, прибуття правителя чи заклик до битви, то ж символіка зрозуміла

  • Соломія Крушельницька

    На рік, Соломія повернеться у львівські театри (1894), а далі тріумфально подорожує по сценах Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі…

    Співати з нею за честь  вважали найвідоміші оперні зірки того часу, як от Енріко Карузо, Тітт Руффо, Федір Шаляпін.

    Серед її численних нагород та відзнак є, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна XX століття”. Співати Вагнера вже було ознакою найвищої майстерності, а тут примадонна!

    А сам Джакомо Пуччіні дарує їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

  • Львівська дуель заради нареченої. Площа Ринок, 3

    Найкраще романтику дуелей напевно описав Олександр Дюма. І тому, видається, що лише у Франції були гарячі голови, що вирішували питання честі таким героїчним способом. Дійсно, Франція страждала від дуелей чи не найбільше.
    А що ж Львів? Тут також гарячі голови вирішували свої проблеми в дуелях. І їх також було заборонено під страхом смертної кари. Але завжди бувають винятки. Про один з них і піде мова. Історія набула розголосу бо пов’язана з боротьбою за жінку.