·

Панорама Львова з готелю “Панорама”

Любите панорами? Вони дійсно приховують несподівані ракурси, які важко передбачити. Пропонуємо вам піднятися в ресторан готелю “Панорама”. Він є в най центральнішому центрі Львова, поруч з самою Оперою. Ну куди вже центральніше? І шукати його легко.

Нью-Йорк ві Львові

Колись, від початку Першої світової війни і до початку Другої світової, тут також був готель, з пафосною назвою “Нью Йорк”. Тоді, як і тепер львів’яни любили називати кав’ярні та готелі назвами найпрославленіших міст Заходу. Азія і тоді не приваблювала. Винятком було називання однієї вулички, і то не в центрі, Японською. Але то було відголосом перемоги “країни сонця, що сходить” над Російською імперією в 1905 році.

Телефони та патріотизм

Та повернімося до нашого львівського Нью-Йорка. Це був перший в місті готель у повоєнних 1920-х роках, де кожен номер мав телефон. Прогрес додавав в привабливості, і клієнтів значно побільшало.

А ось весь совєтський період готель носив назву “Дніпро”. До речі, поруч був готель “Київ” і “Львів”. Вимальовувалася своєрідна карта України.

Вулиця візників та капелюшників

Поруч є затишна вуличка названа в честь візників – Фурманська. Її назва не змінювалася від самої побудови нашого готелю. Фурмани, вони ж фірмани (слово з польської та німецької мов перекладається як візничі) обслуговували мешканців численних готелів, що були неподалік.

Фірман біля костелу Єзуїтів. Львів

До 1871 року вуличка мала дещо іншу спеціалізацію, бо називалася вулицею Капелюшників. На ній були салони з пошиття модних тоді головних уборів. Один з найвідоміших салонів прилягав безпосередньо до нашого готелю (Фурманська, 1).

Фурманська, 1. На фото будівля з права.

Синагога шинкарів

В цьому ж будинку була і шинкарська синагога. Така незвична назва була зумовлена тим, що належала вона спілці рестораторів, офіціантів та власників кав’ярень.

Самогубство закоханих

На початку ХХ ст. газети зафіксували нам страшну історію. На Фурманській, в готелі „Під Золотим Левом” селиться Ян Зелеп з коханою Софією Лапанівною. На ранок їх знаходять в калюжах власної крові. Рани завдані в самі серця. Біля тіл лежав лист з поясненням моторошного видовища. З нього випливало, що парне самогубство  відбулося через брак коштів на спільне подружнє життя.

Опера яка не опера

Сучасна будівля готелю зазнала повної перебудови в 1990-х роках. Фасад, в основному зберіг обриси старого готелю, проте значно виріс в поверховості. Після перебудови готель двічі поміняв свою назву. З 2006 року то була “Опера”. Піти в Оперу відтоді стало двозначним поняттям. З 2014 р. – «Panorama Lviv Hotel».

Панорама з готелю

А що щодо панорами з “Панорами”, то на вас чекає гарна перспектива на головну Львівську вулицю – проспект Свободи. Але насправді вас насамперед вразить погляд на оперний театр. Бо саме з відси найкраще розглядати його численні скульптури і горельєфи, які буквально поруч, через дорогу.

Замість висновків

Хочете в оперу, купляйте квитки. Хочете на оперу, купляйте каву в ресторані готелю “Панорама”. Смачної Вам насолоди для очей й шлунку!

Схожі записи

  • Творці неймовірної каплиці Боїмів

    Каплиця-усипальниця львівських патриціїв Боїмів є безсумнівну найоригінальнішою архітектурною пам’яткою Львова. Зрештою, як і Боїми були неймовірними людьми. Георг починав як пірат на Дунаї, а згодом став королівським секретарем. Його внук монах-єзуїт Михайло став дипломатом китайського імператора та дослідником Китаю, творцем першого його атласу.

  • Львівський Біг Бен

    Там тихоплинні години рахує годинник на вежі,

    В стуках постійних його зміни у часі звучать.

    Важіль годинника крутить усі коліщата зубчасті

    Й точно вимірює він час, що тікає кудись.

  • Львівські дворики

    Старі дворики історичної забудови притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи вони майже ширини колодязя. І тоді від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви. Враження це ще й посилюють облупленні стіни, фарба яких давно втратила свої первісні барви. Може здатися, що ви не за лаштунками зовні привабливої львівської кам’яниці, а в суворому середньовічному замку, який пережив не одну облогу, і давно перестав турбуватися за свій вигляд і дбає лише про міцність.

  • Як у Львові йшли в монастир аристократи

    Мова про одну з найвпливовіших жінок польського королівства Теофілію Вишневецьку з Лєщинських, споріднену з королями та гетьманами. На той час їй було вже 73 роки. Чоловік помер 12 років тому. Три доні вдало вийдуть заміж. Так Урсула стане дружиною гетьмана литовського Михайла Радзивіла прозваного Рибонькою, одного з найбагатших магнатів Речі Посполитої. Отож, пора було і подумати про свою вічну душу.

    Та її облечини (постриг) 11 лютого 1753 року перетворилися на загальноміську забаву, що нагадувала швидше весілля чи хрестини і навіть перевищала попередні свята, що були до того у Львові. Та й вона, за традицією тодішніх аристократів йшла в монастир який фактично і  перебудувала. Хоч не вона була його засновницею, проте профінансувала побудову його храму та дзвіниці.

  • Як читати каплицю Боїмів?

    Її офіційна назва каплиця Страстей Господніх. Але ще більше розкриває суть її декорування народна назва Оґруйцова, від польського ogrójec – сад. На вівтарі в центрі є горельєф де Ісус молиться в Гетсиманському саду. Довкола – поснулі його учні. Він знає, що його тут заарештують, піддадуть страшним мукам, і він помре на хресті. Страх в нього був таким великим, що крізь пори шкіри проступила кров. Але Ісус розумів, що його смерть порятує людство. Врешті, він змирився. І на куполі Ісус вже сидить спершись на руку. Задуманий але готовий до страшного майбутнього. А під малим куполом написано на латині фраза з Плача Ієремії: Гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль?