Шевченківський гай у Львові

Розташування експонатів у Шевченківському гаю

Шевченківський гай – народна назва Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького. Розташований на пагорбах поблизу гори Високий Замок, музей відтворює народну архітектуру Карпат і Прикарпаття давнини. Це досить складний регіон як за різноманітністю природніх зон, так і за етнографією. Все це вплинуло на регіональні відмінності у народній архітектурі, що пристосовувалася і до особливостей господарства, і до різноманітності клімату. Тому, дуже цікаво порівнювати чим відрізняється Бойківщина від Лемківщини, рівнинна Львівщина від закарпатських долин, Буковина від Гуцульщини… Благо, що експонати поєднані в свого роду етнографічні «села».

Найбільшим і найнасиченішим у музеї є бойківське село. Нас зустрічають хати з незвично високими дахами. Які займають дві третини висоти хати. Це пояснюється великою кількістю опадів на Бойківщині. А високий дах сприяв швидкому стоку, а отже довше зберігав солом’яний дах. Ну і як бонусом було те, що збільшувався об’єм горища, яке було складом сіна на зиму.

Неймовірно цікава і Гуцульщина своїми садибами-ґраждами. Це фактично справжні фортеці. Всі будівлі якої розташовувалися довкола одного двору. І назовні не виходило жодного вікна чи дверей. Лиш одні ворота виводили у світ. Поява таких дворів-фортець зумовлена тим, що вони стояли в лісових пущах поодиноко один від одного. І потрібно було думати про безпеку: як від злодіїв, так і від дикого хижого звіра.

Сильно різнилися і храми. Так, буковинська церква зовні нагадувала просто дещо вищий будинок. Під звичайним сільським дахом якого ховалися куполи. Тобто, вони були внутрішні, і непомітні ззовні. Бойківські церкви нагадували три ялинки, що ростуть в ряд. Лемківська церква вирізнялася високою дзвіницею, що піднімалася над вхідною частиною храму.

Заснування Шевченківського гаю у Львові

Як народився головний у Львові музей під відкритим небом? Насправді, він має два дні народження. Офіційно як музей його відкрили у 1971 р. Але ще 1930-х роках сюди був перевезли перший і мабуть досі найцікавіший експонат – дерев’яний храм з села Кривки, що датується 1761 роком. Перевезли його для новоствореного Андреєм Шептицьким монастиря української греко-католицької церкви. Та метою перевезення був саме порятунок і експозиція цієї бойківської пам’ятки.

А тепер трішки статистики, аби розуміти грандіозність музею. Територія має 124 пам’ятки архітектури, згруповані в 54 садиби, і розкидані на території у 82 гектари.

Дороги в музею в основному ґрунтові. До того ж вони перетинають яри і збігають на пагорби. То ж повна мандрівка музеєм буде справжнім міні-походом, наближеним до умов Карпат. Радимо брати зручне взуття і перекус.

Більшість хат має своїх працівників-охоронців. Ви можете підійти до них і випитати цікаву інформацію про конкретний дім. На території музею можна замовити майстеркласи з народних промислів. Зокрема, створити ляльку-мотанку чи павука, випекти хліб, попрацювати на кузні чи пасіці…

Історично склалось, що галявина між церквою і школою щороку стає місцем, де молодь Львова приходить святкувати Великдень. Під час народних гулянь водять велелюдні хороводи, грають в ігри, співають гаївки. Менші компанії влаштовують пікніки у затишних місцинах гаю чи поблизу хат. Зазвичай це триває два дні, адже Обливаний понеділок – також святковий. Традиція сягає ще кінця 80-х, відколи можна було святкувати релігійні свята масово.

Крім того, у Шевченківському гаю часто влаштовують різноманітні фотосесії, неодноразово знімали музичні кліпи та фільм, окремі сцени художніх фільмів, він входить у перелік місць для кінозйомок у Львові. А кілька років тому, тут почали реєструвати шлюби, – за бажанням пари цю послугу можуть надати в одному з дворів.