Львівський Бік Бен
·

Львівський Біг Бен

Коли ми дивимося на львівську ратушу, то в око перш за все впадає 65-метрова вежа з вежовим годинником. Та, навіть коли ми і не піднімає очей, все одно чуємо його присутність. Бо відбиває він години голосно.

Перші ратушеві годинники

Про перший ратушевий годинник є згадка під 1404 роком. Наступний годинник знаємо, що його створили 1491 року після перебудови ратуші. А години на ньому відбивали дзвонами вручну, поки монах Григорій не створив автоматичний механізм відбивання.

1557 року, годинник став відбивати чверті, і так він робить і до тепер.

Опоетизований годинник

Знаємо, що коли 1571 року годинник зламася, то на ратушу тимчасово перенесли вежовий годинник з Галицької брами. Про відремонтований годинник збереглися гарні поетичні строфи Себастіяна Кленовича

Там тихоплинні години рахує годинник на вежі,
В стуках постійних його зміни у часі звучать.
Важіль годинника крутить усі коліщата зубчасті
Й точно вимірює він час, що тікає кудись.
Вуха ласкає годинник своїм передзвоном подвійним,
Всяк раз нагадує нам: часу частинка пройшла,
Наче говорить, що втрачений час повернути не можна,
Й завжди повчає, що він — річ дорога для усіх

Дві трагедії

Ще раз ратуша скористалася чужим годинником в 1788 р. коли на неї перенесли годинник з костелу єзуїтів. Саме він зазнав трагічної долі з усією вежею, яка впала 1826 року, хоч архітектори перед тим оглянули її і сказали, що вона не потребує ремонту. Вийшло трагікомічно. Авторитети також помиляються.

Наступний годинник теж зазнав трагічної долі. Він згорів в час обстрілу ратуші австрійською артилерією в 1848 році.

Сучасний, унікальний

1851 року встановили годинник австрійської фірми «Wilgelm Stiehl». Саме він працює і до тепер. Щоб піднятися до нього майстер долає 255 сходинок. Важить він 2,5 тони. Діаметр циферблатів 2,7 метра, а довжина великої стрілки 2,15 м., а вага 15 кг., малої 1,7 м. Це один з останніх механічних годинників Світу, що працює до тепер.

Механізм діючого годинника ратуші

Дзвони годинника

Малий дзвін, що відбиває чверті години вилито 1835 року в майстерні Яна Бельмана у Львові. Колись він ще повідомляв, що в 23:00 львів’яни мають гасити світло в своїх домівках і міцно спати. Великий дзвін створив віденський майстер Гільцер 1849 року. На ньому латиною написано застереження: «Люди добрі, не проспіть царство Боже». Тож прокидайтеся лише для добрих справ! Важить він 700 кг. і має унікальний сплав. 280 кг. срібла і 140 кг. чавуну. Це, і робить його, на думку декого, магічним, таким який виконує бажання, якщо піднятися до нього.

Любов до годинника

Тут згадаємо вже не містику, але любов. Хоча вона також є містикою людського життя. Монах Григорій, не той про якого ми вже згадували, бо жив на століття пізніше, змушений в ручну відбивати години поки після пожежі два роки ремонтували ушкоджений годинниковий механізм. А відбивати потрібно було не що години, а що 15 хв. Пам’ятаєте про відбивання чвертей? Оце так дворічна праця! Справжній подвиг! А коли годинник відновили і йому настав час прощатися з годинником то серце не втримало і він біля нього помер. До XVI ст. годинниками зазвичай опікувалися монахи. Це вважали і своєрідним захистом, би там не оселилася не чиста сила і не змусила годинник дурити львів’ян. Якщо ваш годинник вас дурить… несіть його до майстра, тепер монах вам мабуть не зарадить.

Схожі записи

  • Францівка, або де народжувалася львівська краса

    Тепер, це престижний район з чудовими віллами львівської знаті та професури кінця ХІХ початку ХХ століття. Мова йде про тепер престижний район забудови початку ХХ століття верхів вулиць Коновальця та Чупринки, вулиці Гіпсової та ще кількох прилеглих до них вуличок. Радимо відвідати цей район не лише через історію, якій присвячена ця стаття, а й задля того аби помилуватися численними віллами. Серед яких на вас чекає навіть міні замок. Нажаль, поки району бракує файних львівських кав’ярень. Та і музей там нажаль один однісінький. Хоча його історія вартує би там нарешті створили не один музей. Бо жило там ціле гроно виданих львів’ян, зокрема вчені зі світовим ім’ям як от Єжи Курилович, чи неймовірний шпигун, що створив гарем-резидентуру в Німеччині Єжи Сосновський.

  • Стрийський парк – найвеличніший парк Львова

    Парк створив легендарний львівський парковий майстер та інженер міських плантацій Арнольд Рерінг. Він заклав його у 1879 році на місці ярів та Стрийського цвинтаря, закритого за півстоліття до цього. Рерінг висадив в парку майже 40 тисяч дерев. Серед них навіть було дерево, яке дожило як вид з часів динозаврів. А 1887 року нижню алею прикрасив пам’ятник Яну Кілінському, герою польської революції очоленої Тадеушем Костюшком, генералом і соратником Джорджа Вашингтона. Так, Костюшко був одним з творців США. З появою цього пам’ятника парк назвали на честь Кілінського. Згодом назва Стрийський таки перемогла.

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.

  • Екскурсія вуличкою Краківською

    Маємо намір прогулятися неспішно невеликою, але старовинною вуличкою. Яка вже півтисячоліття не змінювала своєї назви. Це Краківська. Її назва походить від дороги та воріт, що вели в напрямку Кракова. Це був один з двох в’їздів виїздів до міста, коли воно було оточене оборонними мурами, вежами та ровами.

    Відома і її попередня назва. Колись її називали Поганською або Сарацинською, бо тут мешкали мусульмани. А Краківська брама тоді називалася татарською. Згодом громада їх занепала і назва відійшла в небуття. Перша згадка про назву вулиці – Краківська датується 1441 роком.