львів - площа ринок 1

Площа Ринок у Львові

Площа Ринок – найвідоміша і водночас одна з найстаріших площ Львова. Його серце протягом п’ятисот років. Назва центральної площі є типовою для міст, що мали Маґдебурзьке право (право міської автономії). Магдебурґія виникла в Німеччині, то ж німецька термінологія є звичною для міст, що переймали ці закони. Німецького походження є і слово «ринок». Первісно, воно звучало як «ring», і означало «коло». У слов’янських мовах «рінґ» трансформувався у «ринок». А так як на Ринку зазвичай і проходила головна торгівля магдебурзьких міст, то ринок стає синонімом слова «базар», що є тюркського походження.

Будівлі площі Ринок

Головним акцентом площі є ратуша. Назва назва теж походить з німецької, «Rathaus» – будинок ради. Крім ради в ній засідав суд, Рада сорока мужів, що контролювала міські фінанси, та цілий ряд міських комісій і чиновників.

По периметру площі були будинки найвельможнішних міщан. Їх будували за чітким правилом. Ширина мала становити 9.5 метра. А отже, на поверсі могло бути лише три, рідше чотири вікна. Кожен дім належав окремій сім’ї, і був її «обличчям». Тому, на його прикраси не шкодували ні грошей, ні таланту. Перший поверх відводився для праці і бізнесу. Тут були майстерні та магазини. Решта поверхів були житлом сім’ї власника, його челяді і учнів. Учні були чи не в кожного ремісника (майстра). Вони в нього вчилися, працювали та жили. На перший погляд, будинки надто маленькі. Та це оманливе враження. Насправді вони простягалися в глибину. Мали внутрішній дворик і флігель, де часто тримали худобу. А ще, їхні підвали виходили поза межі дому, і простягалися під тротуарами. А то й були на два поверхи в глибину.

Серед вузьких будинків Ринку довший час були лише три винятки – це доми на шість вікон. І належали вони католицькому архієпископу, королівському секретарю Костянтину Корнякту та місту. Це Ринок, 6, 9 і 18. Згодом з’явилося, ще три подібних будинки, це Ринок, 10, 29 та 45. Але це вже був інший час з іншими законами. Останній побудували взагалі у ХХ ст.

Цікаво, що в давнину існувало два терміни, власне будинок і кам’яниця. Перший, це дерев’яна будова, другий – то кам’яно-цегляна. Тому, на будівлях старого міста і тепер написано саме “кам’яниця”. А ті, що були збудовані вже в ХІХ столітті – можна називати “будинок”, бо в нових часах той поділ зник, як і в містах зникли самі дерев’яні будівлі і місто остаточно стає кам’яним.

До кінця ХІХ ст. Львів не мав будинкової нумерації. Тому, будівлі називали в честь сучасних чи давніх власників (Гепнера, Бандінеллі, Вільчківська), професії (Докторівська), походження власника (Київська), або в честь якоїсь архітектурної особливості (Під оленем, Під левом),

Більшість будинків Ринку на диво збереглася з другої половини XVI cт. Деякі, навіть без значних перебудов, і досі мають ренесансні прикраси. Саме вони і є найціннішими. Це кам’яниці 2, 4, 6, 13, 21, 23, 27, 28. Цікавим є й новіші кам’яниці, зокрема з ХХ ст. як от дім горілчаного магната Бачевського в стилі арт-деко (Ринок, 31), ювеліра і торговця Ціппера в модерному стилі (Ринок, 32).

Скульптури на площі Ринок

На Ринку здавна було два фонтани. Крім окраси, вони слугували постачальниками чистої джерельної води, яка подавалася з-за меж міста трубами. З кінця XVIII ст. фонтанів стало чотири, по одному на кожному куті площі. Їх прикрасили скульптурами античних богів Нептуна, його дружини Амфітріди, Діани і Адоніса. У середині ХХ ст. у чашах фонтанів продавці з місцевого базару брали воду для миття чи зволоження своїх овочів та фруктів. Тепер один з фонтанів, а саме Нептун, вже не одне десятиліття є зручним місцем зустрічі львів’ян.

Біля давньої ратуші колись стояв стовп покарання зі скульптурним зображенням богині правосуддя Феміди та ката, мірка для сипучих товарів (кожна місцевість тоді могла мати свої міри і ваги, бо не було ще світової стандартизації) та ланцюг для сварливих жінок (до уваги бралися лише сварки на міжнародних торгах – ярмарках). З кінця XVI ст. вхід до ратуші традиційно охороняє лев – символ і герб міста. А з ХІХ ст. їх стало два.

Чудо Ринку – його тротуари

На початку XVII ст. Ринок хвалили за чи не найширші у Європі тротуари. Ними могли пройти назустріч дві пари. Тоді то було справжнім досягнення європейського містобудування.

Розваги на Ринку

Двічі на рік Ринок особливо оживав і наповнювався людом з далеких усюд, бо проходили міжнародні ярмарки. Якось, турецький мандрівник Чалебі спитав, чи нема тут порту, бо лише в портових містах він досі зустрічав людей стількох національностей, що різнилися і мовами і одягом. Львів був одним з головних міст Європи у торгівлі між Сходом та Заходом

Площа слугувала і місцем проведення всіх міських торжеств, як от виборів чи зустрічей полководців і королів. На ній не раз святкували перемоги. Особливо запам’яталося торжество в честь перемоги над Москвою. Тоді, навіть створили макет смоленської фортеці, і успішно його штурмували.

Тепер на Ринку нема королів, проте він радо святкує, хизується старовиною та бадьорить кавою. Приходьте і ви.

Схожі записи

  • П’ятизіркові перехрестя Львова, містика чи логічна потреба

    Саме серед цих районів і виникли дивні, тепер незручні, п’ятизіркові перехрестя. Всього їх тут налічується чотири. Прихильники містики та теорії змов можуть почати вибудовувати свої теорії. І напевне згадають про масонські впливи. Без сумніву, архітектори тієї доби зазвичай були масонами. Не таємниця, що масони називали Творця Всесвіту Великим Архітектором, і саме архітектурі відводили провідну роль для розуміння таємниць світобудови і розвитку людського дужу, що з кожною епохою долав поступ до нових висот і потребував нових підходів і містобудуванні.

  • Всевидяче око у Львові

    Повсюдно у Львові масонські знаки, кажуть уважні. Мова перш за все про всевидяче око в трикутнику. Але навіть їх дивує, що в основному це око є на храмах. Масони і церква? Це викликає дисонанс. Церква ж як правило боролося з масонством. Щось тут не те. Так де все таки можна знайти ті всевидячі очі. Пропонуємо вам підбірку, що стосується середмістя, найтуристичнішого району міста, де все на відстані “витягнутої руки”.

  • Як читати каплицю Боїмів?

    Її офіційна назва каплиця Страстей Господніх. Але ще більше розкриває суть її декорування народна назва Оґруйцова, від польського ogrójec – сад. На вівтарі в центрі є горельєф де Ісус молиться в Гетсиманському саду. Довкола – поснулі його учні. Він знає, що його тут заарештують, піддадуть страшним мукам, і він помре на хресті. Страх в нього був таким великим, що крізь пори шкіри проступила кров. Але Ісус розумів, що його смерть порятує людство. Врешті, він змирився. І на куполі Ісус вже сидить спершись на руку. Задуманий але готовий до страшного майбутнього. А під малим куполом написано на латині фраза з Плача Ієремії: Гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль? 

  • Юльєтка – куточок Англії ві Львові

    Архітектор, що за свою працю отримав шляхетство з додатком до прізвища Львігруд (Львівгород). Перелік його шедеврів займе не одну сторінку. Його творінням зокрема є головний і хімічний корпуси політехніки, Галицька ощадна каса, монастир францисканок на Лисенка. Він є творцем Кастелівки – віллового району, що мав стати містом-садом, де особисто спроектував десяток вілл.

  • Найбільше свято старого Львова

    Львів любив і вмів бавитися. Але такого святкування не було ні до ні певно після. Свято тривало 8 днів. І місцем для нього обрали головну площу – Ринок. Мова про святкування 1622 року проголошення святими Ігнація Лойоли та Франциска Ксав’єра, засновників єзуїтського ордену. Орден закріпився і у Львові, де створив в межах мурів грандіозний храм, який і досі є окрасою міста. Єзуїти добре розуміли вплив видовищ на уми людей. Тому, вдало їх використовувало для своїх потреб. Обидва святих до речі були басками, як і д’Артаньян.

  • Найвелелюдніший мітинг древнього Львова

    Та гул вигуків перекрило небо. Враз здійнялася страшенна буря. Зевс почав лупити блискавками, улюбленою своєю зброєю проти непокірного людства. Видно, вирішив помогти своєму коронованому брату на землі. Небо настільки затягнуло хмарами, що не стало видно хто говорить.

    Почалася паніка. А так як на мітинг зібралися не просто люди, а шляхта, тобто військові, лицарі королівства, враз в їх руках в тому часі небезпеки потягнулася до зброї. Заблищали шаблі витягнуті з піхв миру, і грозили небу чи королю земною війною. Вигукували імена зрадників,