львів - площа ринок 1

Площа Ринок у Львові

Площа Ринок – найвідоміша і водночас одна з найстаріших площ Львова. Його серце протягом п’ятисот років. Назва центральної площі є типовою для міст, що мали Маґдебурзьке право (право міської автономії). Магдебурґія виникла в Німеччині, то ж німецька термінологія є звичною для міст, що переймали ці закони. Німецького походження є і слово «ринок». Первісно, воно звучало як «ring», і означало «коло». У слов’янських мовах «рінґ» трансформувався у «ринок». А так як на Ринку зазвичай і проходила головна торгівля магдебурзьких міст, то ринок стає синонімом слова «базар», що є тюркського походження.

Будівлі площі Ринок

Головним акцентом площі є ратуша. Назва назва теж походить з німецької, «Rathaus» – будинок ради. Крім ради в ній засідав суд, Рада сорока мужів, що контролювала міські фінанси, та цілий ряд міських комісій і чиновників.

По периметру площі були будинки найвельможнішних міщан. Їх будували за чітким правилом. Ширина мала становити 9.5 метра. А отже, на поверсі могло бути лише три, рідше чотири вікна. Кожен дім належав окремій сім’ї, і був її «обличчям». Тому, на його прикраси не шкодували ні грошей, ні таланту. Перший поверх відводився для праці і бізнесу. Тут були майстерні та магазини. Решта поверхів були житлом сім’ї власника, його челяді і учнів. Учні були чи не в кожного ремісника (майстра). Вони в нього вчилися, працювали та жили. На перший погляд, будинки надто маленькі. Та це оманливе враження. Насправді вони простягалися в глибину. Мали внутрішній дворик і флігель, де часто тримали худобу. А ще, їхні підвали виходили поза межі дому, і простягалися під тротуарами. А то й були на два поверхи в глибину.

Серед вузьких будинків Ринку довший час були лише три винятки – це доми на шість вікон. І належали вони католицькому архієпископу, королівському секретарю Костянтину Корнякту та місту. Це Ринок, 6, 9 і 18. Згодом з’явилося, ще три подібних будинки, це Ринок, 10, 29 та 45. Але це вже був інший час з іншими законами. Останній побудували взагалі у ХХ ст.

Цікаво, що в давнину існувало два терміни, власне будинок і кам’яниця. Перший, це дерев’яна будова, другий – то кам’яно-цегляна. Тому, на будівлях старого міста і тепер написано саме “кам’яниця”. А ті, що були збудовані вже в ХІХ столітті – можна називати “будинок”, бо в нових часах той поділ зник, як і в містах зникли самі дерев’яні будівлі і місто остаточно стає кам’яним.

До кінця ХІХ ст. Львів не мав будинкової нумерації. Тому, будівлі називали в честь сучасних чи давніх власників (Гепнера, Бандінеллі, Вільчківська), професії (Докторівська), походження власника (Київська), або в честь якоїсь архітектурної особливості (Під оленем, Під левом),

Більшість будинків Ринку на диво збереглася з другої половини XVI cт. Деякі, навіть без значних перебудов, і досі мають ренесансні прикраси. Саме вони і є найціннішими. Це кам’яниці 2, 4, 6, 13, 21, 23, 27, 28. Цікавим є й новіші кам’яниці, зокрема з ХХ ст. як от дім горілчаного магната Бачевського в стилі арт-деко (Ринок, 31), ювеліра і торговця Ціппера в модерному стилі (Ринок, 32).

Скульптури на площі Ринок

На Ринку здавна було два фонтани. Крім окраси, вони слугували постачальниками чистої джерельної води, яка подавалася з-за меж міста трубами. З кінця XVIII ст. фонтанів стало чотири, по одному на кожному куті площі. Їх прикрасили скульптурами античних богів Нептуна, його дружини Амфітріди, Діани і Адоніса. У середині ХХ ст. у чашах фонтанів продавці з місцевого базару брали воду для миття чи зволоження своїх овочів та фруктів. Тепер один з фонтанів, а саме Нептун, вже не одне десятиліття є зручним місцем зустрічі львів’ян.

Біля давньої ратуші колись стояв стовп покарання зі скульптурним зображенням богині правосуддя Феміди та ката, мірка для сипучих товарів (кожна місцевість тоді могла мати свої міри і ваги, бо не було ще світової стандартизації) та ланцюг для сварливих жінок (до уваги бралися лише сварки на міжнародних торгах – ярмарках). З кінця XVI ст. вхід до ратуші традиційно охороняє лев – символ і герб міста. А з ХІХ ст. їх стало два.

Чудо Ринку – його тротуари

На початку XVII ст. Ринок хвалили за чи не найширші у Європі тротуари. Ними могли пройти назустріч дві пари. Тоді то було справжнім досягнення європейського містобудування.

Розваги на Ринку

Двічі на рік Ринок особливо оживав і наповнювався людом з далеких усюд, бо проходили міжнародні ярмарки. Якось, турецький мандрівник Чалебі спитав, чи нема тут порту, бо лише в портових містах він досі зустрічав людей стількох національностей, що різнилися і мовами і одягом. Львів був одним з головних міст Європи у торгівлі між Сходом та Заходом

Площа слугувала і місцем проведення всіх міських торжеств, як от виборів чи зустрічей полководців і королів. На ній не раз святкували перемоги. Особливо запам’яталося торжество в честь перемоги над Москвою. Тоді, навіть створили макет смоленської фортеці, і успішно його штурмували.

Тепер на Ринку нема королів, проте він радо святкує, хизується старовиною та бадьорить кавою. Приходьте і ви.

Схожі записи

  • Кав’ярня “Світ кави”

    Є у Львові вуличка, або як тут кажуть – закапелок, Катедральний, де є готичний костел і три будиночки, але аж 4 кав’ярні. Серед них – і Світ кави. Вона досить знана і відзначена численними нагородами. Та найкращою її нагородою є прихильність її клієнтів. Кав’ярня зберегла шарм віденських кав’ярень, де люди приходять не перекусити, а саме таки на каву та повільну дружню чи ділову розмову.

  • Забута львівська фортеця Цитадель

    В самісінькому центрі Львова, буквально за кілометр від площі Ринок, стоїть справжня фортеця. Та майже ніхто про неї не знає. І рідко який турист відвідує її. А даремно. Фортеця повністю збереглася. Причини її забуття пов’язані в занедбаності території і відсутності кав’ярень. А ще тому, що вона мало розрекламована. Ну і те, в ній був нацистський концтабір теж відлякує частину людей. Фортеця займає величезну територію пануючого над центром нагір’я. Вона складається з 4-х максимілянівських веж та гігантської казарми з оборонними крилами. Це не середньовічна фортеця, артилерійська фортеця ХІХ століття.

  • Музей вишиваних ікон отця Дмитра Блажейовського

    Дві кімнати вщерть заповнені його неймовірними вишитими образами. Зокрема є серія присвячена головним святим Церкви, біблійним притчам, українським достойникам, чудотворним марійським образам України. Та найбільше вражає вишитий повний іконостас. Всі вишиті ікони музею творять єдиний комплекс завдяки золотавому тлу ікон, який відносить нас до символіки візантійської іконографії.

  • 10 старовинних храмів, які варто відвідати у Львові

    Майже усі вони входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. А ще є чи були головними для котроїсь з християнських конфесій.

  • Сокаль і Орша – дві битви однієї війни і львівський меч

    У львівському музеї арсенал експонують меч і обладунок рицаря Фредеріка Гербута. Він загинув потонувши в річці Західний Буг біля Сокаля 2 серпня 1519 року. Його найшли в 1955 році. Природні умови склалися так, що обладунки збереглися напрочуд добре. А меч і досі готовий до бою. Треба лиш підгострити. А минуло на хвилиночку аж пів тисячоліття.

  • Батьки Мазоха

    Леопольд фон Захер-Мазох, письменник скандаліст в честь якого учень Фройда Крафт Ебінг назвав певний вид психічної поведінки – мазохімом, був львів’янином. До речі, самому Мазоху то не сподобалося, і він сварився з Ебінгом. Але мова йтиме не про нього, а про його предків. Всі вони були не місцеві галичани, а емігранти, які приїжджали в ново приєднану провінцію зі старих регіонів імперії. В перші десятиліття Відень робив ставку саме на перевірених, а не ново отриманих громадян. Тому тут значно легше робилася кар’єра. Як жартувала пані Косаковська з Потоцьких коли кинула різні суми однаковим жебракам. Той місцевий, з нього вже ніц не буде, а то австрієць, він ще може навіть губернатором стати.